Говард Девіс переніс дію п’єси з Троянської війни в епоху Кримської війни 1850-х років.
ЗРУЙНОВАНА ВЕЛИЧ
Оновлена постановка Девіса зображувала змучений війною світ, у якому кохання перетворюється на порох. Ральф Колтай створив єдину сцену: інтер’єр зруйнованого особняка, зі злущеними картинами, поламаними віконницями та пишними сходами.
ОДНА СЦЕНА
Грецький і троянський табори розташовувалися на тій самій сцені, а для позначення різних локацій використовували різні меблі та реквізит. Уніформи греків і троянців 19 століття були схожі за стилем, тож головна відмінність у костюмах полягала у поділі між військовими та цивільними.
ВИКРИВЛЕНІ ВІДЛУННЯ
У залі стояло піаніно, на якому Пандар та інші грали «викривлені відлуння вальсів і полонезів тієї епохи» за словами Ілони Секач — цитата з Ірвінга Уордла, The Times, 27 червня 1985 року. Ця дисонансна пастиш-музика у поєднанні з освітленням Джеффрі Бікрофта підсилювала тривожний ефект занепалої сценографії.
КРЕСИДА З ВУЛИЧНОЮ КМІТЛИВІСТЮ
Перенісши дію п’єси в XIX століття, роль Кресиди отримала нову інтерпретацію. Замість традиційного образу зрадливої та кокетливої коханки, Кресида у виконанні Джульєт Стівенсон мала послідовну внутрішню мотивацію — використовувати свою кмітливість, аби вижити у світі, де домінують чоловіки. Це означало, що вона змінювала свою прихильність від одного чоловіка-захисника (Троїла) до іншого (Діомеда), щоб зберегти себе. Для деяких критиків така інтерпретація стала революційною та надзвичайно актуальною.
Стівенсон пояснила своє бачення в інтерв’ю:
«Я сприймаю Кресиду як дівчину, яка добре орієнтується в житті: вона розуміє, у що грає суспільство, і вміє в цю гру грати. Вона знає, що єдина цінність жінки в тому суспільстві — її сексуальна привабливість. Її жартування з чоловіками, які багато хто сприймає як прояв розпусти — це частина її захисної стратегії… Якщо Кресида сама про себе не подбає — ніхто цього не зробить».
(«Любов, що не має кінця», Лінн Трусс, The Times, 6 травня 1986).
АКТОРСЬКИЙ СКЛАД ТА ТВОРЧА ГРУПА
ТЕАТРАЛЬНА КОМПАНІЯ
Королівський шекспірівський театр
- Брюс Александер — Діомед
- Алан Армстронг — Терсіт
- Шон Бейкер — Паріс
- Рассел Боултер — Слуга Троїла, мірмідонець
- Девід Берк — Гектор
- Річард Конвей — Кальхас
- Джанет Дейл — Андромаха
- Марк Дігнам — Нестор
- Колін Дуглас — Пріам
- Ліндсі Дункан — Єлена
- Браян Горстед — Менелай
- Роджер Гаємс — Александр, мірмідонець
- Пітер Джеффрі — Улісс
- Антон Лессер — Троїл
- Джеральд Логан — Пролог, мірмідонець
- Гілтон Макрей — Патрокл
- Клайв Меррісон — Пандар
- Майк Мюррей — Офіцер, мірмідонець
- Джозеф О’Конор — Агамемнон
- Мері Джо Рендл — Кассандра
- Алан Рікман — Ахіллес
- Клайв Рассел — Аякс
- Г’ю Саймон — Офіцер, мірмідонець
- Пол Спенс — Гелен, Маргарелон
- Джульєт Стівенсон — Кресида
- Александр Вілсон — Еней
- Крістофер Райт — Слуга Паріса, мірмідонець
- Джеральдін Райт — Троянська леді
- Ендрю Єтс — Троянський джентльмен
ТВОРЧА ГРУПА
- Режисер — Говард Девіс
- Сценограф — Ральф Колтай
- Художник по костюмах — Ліз Да Коста
- Освітлення — Джеффрі Бікрафт, Клайв Морріс
- Музика — Ілона Секач
