Сцена появи професора Снейпа в книзі Гаррі Поттер і таємна кімната у розділі 5: Войовнича верба.
…
— Бенкет, мабуть, уже розпочався, – зітхнув Рон.
Він лишив свою валізу біля підніжжя сходів і обережно наблизився до яскраво освітленого вікна.
— Гей, Гаррі, ходи глянь – іде Сортування!
Гаррі підбіг до вікна, й вони разом зазирнули до Великої зали. Незліченні свічки, від яких аж іскрилися золоті тареді й келихи, плавали в повітрі над чотирма довгими столами, за якими сиділи учні. Зверху сяяла зірками зачарована стеля, що завжди віддзеркалювала справжнє небо. Серед моря гостроверхих чорних гогвортських капелюхів Гаррі побачив переляканих першокласників, які довгим ланцюжком заповнювали залу. Там була й Джіні, яку відразу можна було помітити за яскравим візлівським волоссям. Тим часом професорка Макґонегел, чарівниця в окулярах і зі стягненим у тугий вузол волоссям, поставила перед новачками на ослінчик знаменитий гоґвортський Сортувальний капелюх. До ослінчика з капелюхом покликали дуже маленького хлопчика з волоссям мишачого кольору. Гаррі глянув повз нього туди, де за вчительським стодом стежив за церемонією Сортування директор школи професор Дамблдор. Його довжелезна сива борода й окуляри, що скидалися на два півмісяці, яскраво виблискували у сяйві свічок. Неподалік від нього Гаррі побачив Гільдероя Локарта, вбраного в зеленувато-блакитну мантію. А в кінці столу сидів, раз по раз прикладаючись до келиха, великий і кошлатий Геґрід.
— Стривай! — пробурмотів Ронові Гаррі. – За вчительським столом одне місце порожнє. Де Снейп?
— Може, він захворів! — з надією вигукнув Рон.
—Або звільнився, — припустив Гаррі, – бо знову не став викладачем захисту від темних мистецтв!
—Або його вигнали! — захоплено вигукнув Рон. — Його ж усі ненавидять!
— Або… — пролунав за їхніми спинами неймовірно холодний голос, — він чекає, щоб довідатись, чому це ви не прибули на шкільному поїзді! Гаррі рвучко озирнувся. Позад них у чорній мантії, яку розвівав прохолодний вітерець, стояв Северус Снейп. Це був худорлявий блідий чоловік із гачкуватим носом і масним чорним волосям, яке сягало йому плечей, а його посмішка свідчила, що Гаррі з Роном вскочили у велику халепу.
— Ідіть за мною, — звелів Снейп.
