Цитати із книги Гаррі Поттер і в’язень Азкабану
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Непрощенні закляття
“… Наступні два дні минули без особливих інцидентів, якщо не брати до уваги, що Невіл на уроці зілля й настійок розплавив уже свій шостий казанець. Професор Снейп, котрий за це літо став іще мстивішим, ніж звичайно, призначив Невілові кару, і Невіл після неї перебував на межі нервового зриву, бо мусив випотрошити цілу діжку рогатих жаб-ропух.
— Знаєш, чого Снейп має такий гидомирний настрій? — запитав у Гаррі Рон, дивлячись, як Герміона навчає Невіла очисних чарів, щоб видобути з-під нігтів жабʼячі кишки.
— Так, — відповів Гаррі. – Через Муді.
Усі знали, що Снейп дуже хотів здобути посаду викладача захисту від темних мистецтв, та вже четвертий рік поспіль йому це ніяк не вдавалося. Снейпові не подобався жоден попередній викладач темних мистецтв, і він цього не приховував, одначе відверто виявляти свою ворожість до Дикозора Муді остерігався. Коли Гаррі траплялося побачити їх удвох у коридорі чи під час обіду, він помічав, що Снейп уникає погляду Муді — і його магічного, і нормального ока.
— Мені здається, що Снейп його побоюється, — задумливо сказав Гаррі.
— От якби Муді перетворив Снейпа на рогату ропуху, — розмріявся Рон, — і почав жбурляти ним об підлогу в його ж підвалі… “
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Чотири чемпіони
“… Каркароф, тут, окрім Поттера, не винен ніхто, — мʼяко втрутився Снейп. Його чорні очі лиховісно поблискували. — Дамблдор не винен, що Поттер надумав порушити правила. Він це робить постійно, відколи сюди прибув…
— Дякую, Северусе, — рішуче відказав Дамблдор, і Снейп замовк, хоч його очі й далі зловісно світилися з-під масного чорного волосся. …”
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Звірка чарівних паличок
“… — Що тут за галас? — пролунав тихий і суворий голос. Це прибув Снейп.
Слизеринці почали галасливо пояснювати. Снейп показав довгим жовтим пальцем на Мелфоя і сказав:
— Поясни.
— Поттер напав на мене, пане професоре…
— Ми напали одночасно! — крикнув Гаррі.
— … але він поцілив у Ґойла… дивіться…
Снейп подивився на Гойла, чиє обличчя нагадувало тепер ілюстрацію до книжки про отруйні гриби.
— До шкільної лікарні, Ґойле, — спокійно розпорядився Снейп.
— Мелфой зачепив Герміону! — вигукнув Рон. — Дивіться!
Він примусив Герміону показати Снейпу зуби. Вона відчайдушно намагалася затулити їх долонями, та це було нелегко, бо зуби вже сягали до комірця. Пенсі Паркінсон та інші слизеринські дівчата аж згиналися від тамованого сміху, тицяючи на Герміону з-за Снейнової спини.
Снейп холодно зиркнув на Герміону й сказав:
— Не бачу ніякої різниці.
Герміона схлипнула. Її очі налилися слізьми, вона крутнулася на підборах і побігла коридором геть.
Гаррі з Роном пощастило, що вони почали кричати на Снейпа водночас. Їм пощастило, бо їхні голоси так сильно відлунювали в камʼяному коридорі, що в тому гулі неможливо було розібрати, якими саме словами вони його обзивали. Але загальну суть він зрозумів.
— Отже, так, — промовив він шовковим голосом. — Знімаю пʼятдесят очок з Грифіндору і призначаю покарання Поттеру та Візлі. А тепер — всі до класу, якщо не хочете бути покараними на цілий тиждень. …”
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Звірка чарівних паличок
“… — Протиотрути! — сказав Снейп, оглядаючи клас.
Його холодні чорні очі при цьому неприємно поблискували. — Ви всі мали приготувати свої рецепти.
Ретельно заваріть своє зілля, а тоді когось виберемо й випробуємо те, що вийшло…
Снейпів погляд зустрівся з Гарріним, і Гаррі зрозу-мів, що зараз буде. Снейп збирається отруїти його.
Гаррі уявив, як він хапає свій казанець, підбігає до Снейпа і лупить його по немитій голові…
…
— Так? – коротко спитав Снейп.
— Даруйте, пане професоре, але я маю забрати Гаррі Поттера нагору.
Снейп націлився своїм гачкуватим носом на Коліна, й усмішка сповзла з бадьорого обличчя хлопця.
— Поттер ще цілу годину має бути на уроці зілля й настійок, — холодно відказав Снейп. — Після цього він і піде нагору.
Колін порожевів.
— Пане… пане професоре, його хоче бачити містер Бегмен, — сказав він нервово. — Збирають усіх чемпіонів, думаю, їх мають фотографувати…
Гаррі віддав би що завгодно, аби тільки Колін не говорив цих останніх слів. Він зиркнув на Рона, але той невідривно дивився в стелю.
— Дуже добре, — гаркнув Снейп. — Поттере, залиш речі тут і повернешся випробувати свою протиотруту.
— Вибачте, пане професоре… але він повинен узяти речі з собою, — пискнув Колін. — Усі чемпіони…
— Дуже добре! — гаркнув Снейп. — Поттере… бери свого портфеля і йди геть, щоб я тебе не бачив!
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Святковий бал
– … не розумію, Ігор, навіщо метушитися.
– Северусе, не вдавай, що нічого нема! — голос Каркарофа звучав стурбовано і притишено, наче він боявся, що його підслухають. — Уже кілька місяців це стає дедалі очевидніше. Я серйозно стурбований, я цього не заперечую…
— То зникни, — стримано сказав Снейпів голос. — Зникни, я передам твої вибачення. Сам я, однак, залишаюся в Гоґвортсі.
Снейп з Каркарофим вийшли на світло. Снейп тримав у руці чарівну паличку й стріляв з неї по трояндових кущах — зривав злість. Із багатьох кущів долинали жалібні зойки і вискакували якісь темні фігури.
— Десять очок з Гафелпафу, Фосет! — загарчав Снейп, коли повз нього пробігла дівчина. — І десять очок з Рейвенклову, Стебінс! — крикнув, коли за нею помчав хлопець. — А ви чого тут? — додав він, зауваживши на стежці перед собою Гаррі та Рона. Карка-роф також стривожився, помітивши їх. Його рука нервово потяглася до цапиної борідки, і він почав намотувати її на палець.
– Прогулюємось, – коротко відповів Снейпові Рон. — Це ж не протизаконно?
– То прогулюйтеся! — злісно пробурчав Снейп і, проходячи, ледь не збив їх з ніг. Довга чорна мантія розвивалася за ним.
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Яйце та око
– Філч? Що там таке?
Філч зупинився трохи нижче від Гаррі й обернувся. Біля підніжжя сходів стояла особа, котра могла тільки погіршити ситуацію — Снейп. Він мав на собі довгу сіру нічну сорочку і був дуже злий.
— Це Півз, пане професоре, — злісно прошепотів Філч. — Він скинув зі сходів оце яйце.
Снейп швидко піднявся сходами до Філча. Гаррі зціпив зуби, переконаний, що гупання серця от-от його видасть…
— Півз? — вкрадливим голосом перепитав Снейп. — Але ж Півз не міг потрапити в мій кабінет…
-Це яйце було у вашому кабінеті, пане професоре?
-Авжеж, ні, — різко сказав Снейп. — я почув грюкіт і виття…
-Так, пане професоре, то вило яйце…
-Я йшов, щоб з’ясувати…
-Його кинув Півз, пане професоре…
-…і коли я проходив повз свій кабінет, то побачив, що там горять смолоскипи, а дверцята шафки прочинені! Хтось у ній порпався!
-Але ж Півз не міг…
– Я знаю, Філч, що він не міг! – гаркнув Снейп. – Я наклав на свій кабінет закляття, яке не міг зламати жоден чарівник! — Снейп глянув угору, просто крізь Гаррі, а потім подивився на коридор унизу. — Філч, підете зі мною й допоможете знайти непроханого гостя.
– Я… так, пане професоре.. але…
Філч із тугою поглянув на сходи, теж крізь Гаррі, і той побачив, як не хочеться сторожеві відмовлятися від шансу загнати Півза в кут. Іди, тихо благав його Гаррі, іди зі Снейпом… Місіс Норіс виглядала з-за Філчевих ніг. У Гаррі склалося враження, що вона чує його запах. Навіщо він наливав у ванну так багато запашної піни?
— Пане професоре, — жалібно заскиглив Філч, – цього разу директор повинен мене вислухати. Півз обікрав учня — це мій шанс раз і назавжди викинути його з замку…
— Філч, мені до лампочки, що там учворив якийсь там нещасний полтергейст. У моєму кабінеті…
Цок. Цок. Цок.
Снейп різко замовк. Вони з Філчем дивилися вниз.
Крізь вузький проміжок між їхніми головами Гаррі побачив, що то шкутильгає Дикозор Муді. Муді був у старій дорожній мантії, накинутій поверх нічної сорочки, і, як завжди, спирався на палицю.
-У вас тут що, танці в піжамах? — прогарчав він.
-Ми з професором Снейпом почули якийсь шум, – не змовчав Філч. — Полтергейст Півз, як завжди, кидався різними предметами… А потім професор Снейп помітив, що хтось вдерся в його кабі…
— Заткнися! — зашинів Снейп на Філча.
Муді ступив крок до сходів. Гаррі побачив, як його магічне око оглянуло Снейпа, а тоді, без жодного сумніву, зупинилося на Гаррі. Серце в нього закалатало з неймовірною силою. Муді бачив навіть крізь плащ-невидимку… Лише він один бачив усю дивину цієї сцени. Снейп у нічній сорочці. Філч, що міцно тримав золоте яйце, і Гаррі, що застряг у сходинці позад них. Кривий рот Муді роззявився з подиву. Кілька секунд вони з Гаррі дивилися один одному у вічі. Тоді Муді закрив рота й повернув своє блакитне око до Снейпа.
-Снейпе, я правильно почув? — запитав він. — Хтось вдерся у ваш кабінет?
-Немає значення, — холодно відказав Снейп.
-Навпаки, — прогарчав Муді, — це дуже важли-во. Кому було потрібно вдиратися у ваш кабінет?
-Комусь із учнів, я вважаю, — сказав Снейп. –
Гаррі помітив, як на масній Снейповій скроні заті-палася жилка. — Таке вже бувало. З моєї шафки зникали складники для настійок. Поза сумнівом, учні пробували робити заборонені суміші…
— Думаєте, вони й зараз шукали складників для настійок? — сказав Муді. — Ви ж не ховаєте у себе в кабінеті чогось іншого, га?
Жовтувате Снейпове лице залилося цегляною барвою, а жилка на скроні запульсувала ще дужче.
— Муді, ви ж знаєте, що я нічого не ховаю, — сказав він тихо, з гнівом у голосі, — адже ви самі ретельно обшукували мій кабінет.
Обличчя Муді скривилося в посмішці.
— Це, Снейпе, аврорам дозволено. Дамблдор наказав мені тримати вас на оці…
-Дамблдор мені довіряє, — сказав Снейп крізь зціплені зуби. — Я не повірю, що він вам наказав обшукати мій кабінет!
-Авжеж. Дамблдор вам довіряє, — прогарчав Муді. — Бо він довірливий. Вірить, що люди змінюються на краще. А я кажу, що бувають плями, яких не виведеш. Плями, що не виводяться. Розумієте, містере Снейп, що я маю на увазі?
Снейп раптом повівся якось дуже дивно. Він судомно схопився правою рукою за ліве передпліччя. наче йому там заболіло.
-Ідіть спати, містере Снейп, — засміявся Муді.
-Ви не маєте повноважень мені наказувати! — зашипів Снейп, знімаючи руку з передпліччя, ніби злий сам на себе. — Я маю таке саме право після смерку тинятися цією школою, як і ви!
-Тоді тиняйтеся звідси, — пожартував Муді, але в його голосі вчувалася погроза. — з нетерпінням чекаю нашої випадкової зустрічі в темному коридорі… Між іншим, ви щось загубили…
З жахом Гаррі побачив, що Муді вказує на Карту мародера, яка все ще лежала за шість сходинок нижче від нього. Коли Снейп та Філч обернулися, щоб глянути на карту, Гаррі забув про обережність: підняв під плащем руки і щосили ними замахав, щоб привернути увагу Муді, беззвучно вимовляючи: “Це моє! Моє!”
Снейп потягся до карти, а на його обличчі зʼявилася тінь здогаду.
– Акціо пергамент!
Карта знялася в повітря, вислизнула з-під розчепірених пальців Снейпа й полетіла просто в руки Муді.
— Я помилився, — спокійно сказав він. — Це моє… Мабуть, випало раніше…
Снейп переводив погляд із золотого яйця у Філчевих руках на Карту мародера, що її тримав Муді, і зіставляв ці дві речі докупи, як це міг зробити тільки Снейп…
-Поттер, — тихо сказав він.
-Що? — спокійно запитав Муді, складаючи карту й ховаючи її в кишеню.
-Поттер! – загарчав Снейп, повернув голову и глянув точнісінько на те місце, де стояв Гаррі, мовби раптом зміг його бачити. — Це Поттерове яйце. Цей клаптик пергаменту належить Поттеру. Я вже його бачив, я його впізнаю! Тут є Поттер! У плащі-невидимці!
Снейп простяг руки вперед, наче сліпий, і почав підніматися по сходах. Гаррі здалося, що величезні Снейпові ніздрі ще більше розширилися, щоб його внюхати — але не міг зрушити з місця і лише відхилився назад, щоб уникнути пальців Снейпа, але ще мить і…
— Снейпе, там нічого немає! — гаркнув Муді. — Але я з радістю повідомлю директора, як швидко ви перевели розмову на Гаррі Поттера!
-Що ви маєте на увазі? — Снейп обернувся, щоб глянути на Муді. Його руки лишилися так само простягнуті — за кілька сантиметрів від Гарріних грудей.
-Я маю на увазі те, що Дамблдору страшенно цікаво, хто щось має проти хлопця! — промовив Муді, шкутильгаючи ближче до сходів. — Мені теж дуже цікаво, містере Снейп… – світло смолоскипів тремтіло на його спотвореному обличчі, від чого шрами на носі здавалися ще глибшими й темнішими.
Снейп дивився на Муді згори вниз, але Гаррі не бачив виразу його обличчя. Кілька секунд панувала мовчанка. Ніхто навіть не поворухнувся. Тоді Снейп повільно опустив руки.
— Я просто подумав, — сказав Снейп, з превеликим зусиллям намагаючись говорити спокійно, — що Поттер знову блукає по замку в заборонені години… Це його погана звичка… Його треба зупинити. Для його ж добра.
— Зрозуміло, — мʼяко сказав Муді. — Близько до серця берете Поттерові проблеми?
Знову тиша. Снейп і Муді все ще дивилися один на одного. Місіс Норіс голосно нявкнула, вдивляючись повз Філчеві ноги, шукаючи, звідки так пахне піною для ванни.
-Піду я, мабуть, спати, — буркнув Снейп.
-Це ваша найкраща за цю ніч думка, — сказав Муді. — А тепер, Філч, віддайте мені яйце…
-Ні! — вигукнув Філч, притискаючи яйце до себе, наче то був його син-первісток. — Професоре Муді, це доказ Півзового віроломства!
-Це власність чемпіона, якого він обікрав, — сказав Муді. — Давайте сюди.
-Снейп зійшов зі сходів і промину Муді, не мовивши більше ані слова.
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Гультяй повертається
-Міс Ґрейнджер, хоч ваше особисте життя, безперечно, просто захоплююче, – почувся позад них крижаний голос, — та я мушу вас попросити не обговорювати його на уроці. Десять балів з Ґрифіндору.
Поки вони розмовляли, Снейп нечутно підійшов до їхнього стола. Увесь клас озирався на них. Мелфой скористався нагодою, щоб показати Гаррі значок “Поттер-смердоттер”.
— О, то ви ще й журнали під партою читаєте? – додав Снейп, хапаючи “Відьомський тижневик”. – Ще десять балів з Ґрифіндору. О, авжеж… – Снейпові очі заблищали, коли він побачив статтю Ріти Скітер. — Поттер і далі збирає газетні вирізки про себе…
Підвал задзвенів слизеринським сміхом. Суха посмішка скривила тонкі губи Снейпа. Гаррі аж закипів від злості, коли той почав читати статтю вголос.
— “Таємниця душевного болю Гаррі Поттера”. Ой леле, Поттер, що вас знову непокоїть? — “Можливо, він не схожий на інших…”
Гаррі відчував, що він увесь просто палає. Снейп робив паузу наприкінці кожного речення, щоб слизе-ринці могли нареготатися. Прочитана ним, стаття звучала вдесятеро гірше, ніж була написана.
– “…доброзичливці Гаррі Поттера сподіваються, що наступного разу він віддасть своє серце достойнішій претендентці”. Як зворушливо, — насмішкувато промовив Снейп, скручуючи журнал у трубку. Буря слизеринського сміху не вщухала. — Думаю, треба вас розсадити, щоб ви нарешті могли зосередитися на настійках і забули про свої заплутані любовні історії. Візлі, ви залишаєтеся тут. Міс Ґрейнджер — сідайте біля міс Паркінсон. Поттер — ота парта перед моїм столом. Ворушіться.
Розлючений Гаррі кинув складники й портфель у казан і потяг його до вільної першої парти. Снейп пішов слідом, сів за свій стіл і мовчки спостерігав, як Гаррі спорожнює казан. Намагаючись не дивитися на Снейпа, Гаррі продовжив чавити своїх скарабеїв, уявляючи, що кожен жук має Снейпове обличчя.
– Поттере, уся ця увага преси, очевидно, додала що більше зарозумілості у твою і без того завелику голову, — тихо сказав Снейп, коли клас трохи заспокоївся.
Гаррі не відповів. Він розумів, що Снейп намагається його спровокувати — він так робив уже не раз. Поза сумнівом, сподіваючись наприкінці уроку зняти з Ґрифіндору ще пʼятдесят балів.
– Ти, напевне, перебуваєш в полоні хибної ілюзії, ніби весь світ чарівників тобою захоплюється, -Снейп говорив так тихо, що більше ніхто його не чув.
Гаррі й далі розтирав жуків, хоч вони вже й перетворилися на порошок. — Але мені байдуже, скільки разів твоє фото зʼявилося в газетах. Для мене. Поттере, ти лише огидний хлопчисько, котрий вирішив, що стоїть вище за всілякі там правила.
Гаррі висипав порошок у казан і почав нарізати імбирне коріння. Руки в нього тремтіли від злості, однак він не зводив очей, мовби не чуючи, що йому каже Снейп.
-Тому попереджаю тебе, Поттере, — Снейпів голос став мʼякшим і підступнішим, — я не зважатиму на те, що ти — якась там дута знаменитість. Якщо я тебе зловлю на тому, що ти ще раз вриваєшся в мій кабінет…
-Я й близько не підходив до вашого кабінету! — люто сказав Гаррі, забувши про свою вдавану глухоту.
-Не бреши мені! — прошипів Снейп. Його бездонні чорні очі пронизували Гаррі. — Бумсленґова шкіра, зяброрості — усе це з моїх особистих запасів, і я знаю, хто їх украв.
Гаррі подивився на Снейпа, намагаючись не кліпати, щоб не здатися винним. Він і справді нічого не крав у Снейпа. Ще в другому класі Герміона поцупила бумеленґову шкіру для багатозільної настійки, але Снейп, хоч і підозрював Гаррі, так і не зміг нічого довести. Зяброрості, звичайно ж, украв Добі.
-Не розумію, про що ви кажете, — незворушно збрехав Гаррі.
-Тебе не було в ліжку тієї ночі, коли хтось вдерся в мій кабінет! — шипів Снейп. — Я це знаю! Дикозор Муді, якщо захоче, може вступити до фан-клубу Гаррі Поттера, та я не збираюся терпіти твоєї поведінки! Ще одна-однісінька нічна прогулянка в мій кабінет — і ти поплатишся!
– Гаразд, — холоднокровно сказав Гаррі, повертаючись до імбирного коріння. – Запамʼятаю на той випадок, якщо мені закортить туди залізти.
Снейпові очі спалахнули. Він запхнув руку в розріз своєї чорної мантії. На якусь мить Гаррі здалося, що Снейп зараз витягне чарівну паличку й нашле на нього закляття — але побачив, що той витягує маленьку кришталеву пляшечку з прозорою настійкою.
Гаррі уважно на неї подивився.
-Знаєш, Поттере, що це таке? — спитав Снейп, і його очі знову небезпечно заблищали.
-Ні, — цього разу Гаррі відповів цілком щиро.
-Це верітазерум — сироватка правди. До того ж така сильна, що досить трьох крапель – і ти розпатякаєш перед усім класом свої найпотаємніші секрети, – злісно прогарчав Снейп. — Використання цієї настійки суворо контролюється міністерством.
Та якщо ти не будеш обачним, то можеш навіть не помітити, як моя рука випадково трохи струснеться, — він легенько потряс пляшечкою, — прямо над твоїм вечірнім гарбузовим соком. І тоді, Поттере… тоді ми зʼясуємо, був ти в моєму кабінеті, чи ні.
Гаррі нічого не відповів, продовжуючи нарізати імбирне коріння. Йому зовсім не сподобалося, що існує така от сироватка правди, і те, що Снейп завиграшки міг би йому її крапнути. Гаррі аж пересмикнуло від думки, що могло б злетіти з його язика, якби Снейп… Не кажучи вже про неприємності для стількох осіб, починаючи з Герміони та Добі, відкрилося б стільки різних його таємниць… Наприклад, про Сіріуса… Або — і всередині все стислося від цієї думки — його почуття до Чо… Гаррі зсипав імбирне коріння в казан і замислився, чи не взяти йому приклад з Муді й почати пити лише з власної баклажки.
Тії миті у двері підвалу хтось постукав.
-Заходьте, – сказав Снеип свом звичним тоном.
Двері відчинилися і весь клас озирнувся. Увійшов професор Каркароф. Учні дивилися, як він прямує до Снейпового стола. Його пальці перебирали цапину борідку — отже, він був чимось схвильований.
– Треба поговорити, — грубо кинув Каркароф. Він так боявся підслуховувань, що рота відкривав ледь-ледь, скидаючись при цьому на невдаху-черевомовця. Гаррі, не відриваючи погляду від імбирного коріння, уважно прислухався.
— Поговоримо після уроку, — пробурмотів Снейп, але Каркароф його перебив.
— Северусе, я говоритиму зараз, поки ти не вислизнув. Ти мене уникаєш.
— Після уроку, – відрубав Снейп.
Вдаючи, що перевіряє, чи досить додав до настійки жовчі броненосця, Гаррі підняв догори вимірювальну колбу і крадькома глянув на дивну пару. Каркароф був страшенно схвильований, а Снейп — сердитий.
Каркароф нависав над Снейповим столом аж до кінця подвійного уроку. Видно, хотів не дати Снейпові втекти.
Щоб підслухати, що хоче сказати Каркароф, за дві хвилини до дзвінка Гаррі зумисне перекинув пляшечку з жовчю броненосця, і коли однокласники галасливо поспішали до виходу, він пригнувся за казаном і почав витирати пляму.
— Що там таке невідкладне? — почув він, як Снейп просичав до Каркарофа.
-Оце, — сказав Каркароф, і Гаррі, визирнувши з-за казана, помітив, що той відтягує лівий рукав мантії і показує щось на внутрішній частині передпліччя.
-Ну що? – спитав Каркароф, і далі намагаючись не ворушити губами. — Бачиш? Це ще ніколи не проступало так виразно, відтоді, як…
—Забери! — прогарчав Снейп. Його чорні очі металися по класу.
— Але ж ти мав би помітити… – почав Каркароф схвильованим голосом.
— Поговоримо пізніше, Каркароф! — відрізав Снейп. — Поттер! Що ти там робиш?
— Витираю жовч броненосця, пане професоре, — невинним тоном сказав Гаррі, розгинаючись і показуючи мокру ганчірку.
Стурбований і розлючений водночас, Каркароф крутнувся на підборах і вийшов з підвалу. Не бажаючи залишатися на самоті з оскаженілим Снейпом, Гаррі скинув книжки й складники в портфель і прожогом вилетів з класу, щоб розповісти Ронові й Герміоні про сцену, свідком якої він щойно став.
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Божевілля містера Кравча
-ПОТТЕР!
Гаррі аж занесло від різкої зупинки. Він озирнувся.
Снейп щойно зʼявився з прихованих сходів за камʼяним гаргуйлем. Стіна за ним знову зʼїхалася, а він пальцем підкликав Гаррі до себе.
-Поттере, що ти тут робиш?
-Я мушу побачити професора Дамблдора! — відповів Гаррі, побігши назад коридором і зупинивпись перед Снейпом. — Містер Кравч… він щойно зʼявився… він у лісі… він просить…
-Що за нісенітниці? — блиснув чорними очима Снейп. — Про що ти?
-Про містера Кравча! — закричав Гаррі. — З міністерства! Він хворий, він у лісі, він хоче побачитися з Дамблдором! Скажіть мені пароль…
-Поттере, директор зайнятий, — сказав Снейп і його тонкі губи скривила неприємна посмішка.
-Я повинен розповісти Дамблдорові! — не вгавав Гаррі.
-Поттере, ти хіба не чув, що я сказав?
Гаррі бачив, що Снейп насолоджується своєю владою над ним.
-Послухайте, — сердито промовив Гаррі. – З Кравчем не все гаразд. Він… він зʼїхав з глузду. Каже, що хоче попередити…
Камʼяна стіна за Снейпом розсунулася. В її отворі стояв Дамблор, одягнений у довгу зелену мантію. Його обличчя виказувало крайнє зацікавлення.
-Щось сталося? — спитав він, дивлячись то на Гаррі, то на Снейпа.
-Пане професоре! — Гаррі поспішив заговорити раніше за Снейпа. — У лісі містер Кравч. Він хоче з вами говорити!
Гаррі думав, що Дамблор щось запитає, але, на щастя. Дамблдор нічого не питав.
-Показуй дорогу, — кинув він і пішов слідом за Гаррі. Снейп залишився стояти біля гаргуйля. Обличчя його стало вдвоє потворнішим, ніж завжди.
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Шляхи розходяться
– Ось, – різко сказав Снейп. — Ось. Чорна мітка. Зараз вона не така чітка, як годину тому — тоді вона аж палала і була вся темна, — але її видно й досі. Кожен смертежер має на собі випалений Темним Лордом знак. Мітка допомагає їм упізнавати одне одного. За її допомогою він скликає їх до себе. Коли він торкався до Чорної мітки у будь-кого зі смертежерів, то всі інші негайно являлися поруч з ним. Моя мітка вже цілий рік усе яснішала й чіткішала. Мітка Каркарофа також. Як ви гадаєте, чому Каркароф цієї ночі втік? Ми обидва відчули, що мітка палає. Обидва зрозуміли, що він повернувся. Каркароф боїться помсти Темного Лорда. Він видав багатьох смерте-жерів і сумнівається, що його з радістю приймуть до лав темного війська.
З книги “Гаррі Поттер і келих вогню”, розділ – Шляхи розходяться
Снейп не закричав і не відскочив, та на його обличчі відбилася суміш люті й страху.
-Він! — загарчав Снейп, дивлячись на Сіріуса. — Що він тут забув?
-Це я його запросив, – пояснив Дамблдор, переводячи погляд з одного на другого, — так само, як і тебе, Северусе. Я довіряю вам обом. Настав час відступитися від ваших давніх суперечок і почати один одному довіряти.
Гаррі подумав, що Дамблор просить неможливого. Сіріус та Снейп аж палали взаємною ненавистю.
— На деякий час вистачить і того, що ви не будете виказувати взаємної ворожості, — дещо роздратовано мовив Дамблдор. — Потисніть один одному руки. Ви тепер на одному боці. Часу мало, і якщо ті, кому відома правда, не обʼєднаються, для жодного з нас не залишиться й крихти надії.
Дуже повільно, не перестаючи дивитися один на одного зі злістю, Сіріус і Снейп підійшли ближче ймпотисли руки. Потиск тривав лише коротку мить.
— Цього поки що вистачить, – сказав Дамблдор, знову стаючи між ними. — Я маю для кожного з вас завдання. Позиція Фаджа — хоч не така вже й несподівана — усе змінює. Сіріусе, ти мусиш вирушити в дорогу. Мусиш сповістити Ремуса Люпина, Арабелу Фіг, Манданґуса Флечера — усіх наших давніх соратників. Якийсь час побудеш у Люпина — згодом я з тобою зв’яжуся.
– Але… – почав було Гаррі. Він хотів би, щоб Сіріус залишився. Знову прощатися — та ще й так поспіхом — зовсім не хотілося.
-Ми незабаром побачимося, — обернувся Сіріус до Гаррі. — Обіцяю. Та зараз я мушу робити все, що можу. Ти ж розумієш?
-Так, – кивнув Гаррі. — Звичайно, розумію.
Сіріус швидко потис йому руку, кивнув Дамблдо-рові, перетворився на чорного пса й побіг до дверей. Повернувши лапою ручку, він вибіг.
— Северусе, — Дамблдор звернувся до Снейпа, — ти знаєш, про що я змушений просити. Якщо ти готовий… Якщо підготувався…
– Готовий, – сказав Снейп. Він був ще блідіший, ніж звичайно, а його холодні чорні очі дивно блищали.
-Тоді бажаю успіху, — кинув Дамблдор і з певним острахом провів очима Снейпа, що без жодного слова вийшов за Сіріусом.
