З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Войовнича верба
” … — Стривай! — пробурмотів Ронові Гаррі. — За вчительським столом одне місце порожнє. Де Снейп?
З усіх учителів Гаррі найдужче не любив професора Северуса Снейпа. А Снейп з усіх учнів найдужче не любив Гаррі. Нещадний і в’їдливий Снейп, який не подобався нікому, окрім учнів свого гуртожитку (Слизерину), викладав предмет “зілля і настійки”.
— Може, він захворів! — з надією вигукнув Рон.
— Або звільнився, — припустив Гаррі, – бо знову не став викладачем захисту від темних мистецтв!
— Або його вигнали! – захоплено вигукнув Рон. – Його ж усі ненавидять!
— Або… – пролунав за їхніми спинами неймовірно холодний голос, – він чекає, щоб довідатись, чому це ви не прибули на шкільному поїзді! … “
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Войовнича верба
“… — Ну, — ледь чутно вимовив він, — то поїзд уже не підходить знаменитому Гаррі Потерові і його незмінному спільнику Візлі? Хотіли прибути ефектно, га, хлопці?
— Ні, пане професоре, це перегородка на Кінгс-Крос, вона…
— Мовчіть! — холодно урвав їх Снейп. — Що ви зробили з машиною?
Рон аж задихнувся. Вже не вперше Гаррі зда-лося, що Снейп уміє читати думки. Але за мить йому все стало ясно, бо Снейп розгорнув свіжий номер “Вечірнього віщуна”.
— Вас побачили, – просичав він, показавши на заголовок: “ЛЕТЮЧИЙ “ФОРД-АНГЛІЯ” СПАНТЕЛИЧИВ МАҐЛІВ”. Потім став читати вголос: “Два лондонські магли переконані, що бачили, як над вежею поштамту пролітала стара машина…Опівдні в Норфолку місіс Геті Бейліс, вивішуючи білизну… Містер Енгус Фліт із Пібелза повідомив поліцію…” Загалом шість або сім маглів. Це, здається, твій батько працює у відділі нелегального використання маглівських речей? — глянув Снейп на Рона і ще гидкіше вишкірився. — Отак-то… Рідний синочок!
Гаррі мав таке відчуття, ніби його щойно бухнула в живіт одна з найтовстіших гілляк божевільного дерева. Якщо хтось довідається, що містер Візлі зачарував машину… Він про це й не подумав.
— Проходячи парком, я помітив, що завдано значної шкоди дуже цінній Войовничій Вербі, – вів далі Снейп.
— Ще більшої шкоди вона завдала нам! – не втерпів Рон.
— Помовч! — гаркнув Снейп. — На превеликий жаль, ви не з мого гуртожитку, і я не маю права сам вирішити, щоб вас вигнали. Але я зараз піду й покличу тих, хто, на щастя, має таке право. Чекайте тут. …”
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Бруднокровці і бурмотіння
“… Я, професор Снейп, дозволяю команді Слизерину провести сьогодні тренування на полі для квідичу у зв’язку з необхідністю випробувати нового ловця. …”
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Напис на стіні
“… — Дозвольте мені сказати, пане директоре, – почувся Снейпів голос, і лихі передчуття Гаррі тільки посилилися: він був певен, що жодне Снейпове слово не віщує йому добра.
— Можливо, Поттер та його друзі просто опинилися не в той час і не в тому місці, — почав той, криво посміхаючись, немов і сам сумнівався, — але ми маємо декілька підозрілих моментів. Чому вони взагалі потрапили до цього коридору? Чом не були на бенкеті з нагоди Гелловіну?
Гаррі. Рон і Герміона почали водночас розповідати про смертенини:
— …там були сотні привидів, вони підтвердять, що ми були серед них!
— Але чому ж ви після цього не пішли одразу на бенкет? — поцікавився Снейп, виблискуючи в сяйві свічок своїми чорними очима. — Чому піднялися сюди, до цього коридору?
Рон і Герміона глянули на Гаррі.
— Бо ми… ми… — промимрив Гаррі, чиє серце шалено закалатало: щось підказувало йому, що розповідь про те, як він побіг сюди за безтілесним голосом, якого ніхто більше не чув, звучатиме вкрай невірогідно, і тому промовив: — Бо ми втомилися й хотіли спати.
— Навіть не повечерявши? — здивувався Снейп, а на його кощавому обличчі зблиснула переможна посмішка. — А я й не думав, що привиди на своїх вечірках подають страви, їстівні для живих людей.
— Ми були не голодні! — голосно вигукнув Рон, щоб заглушити бурчання в животі.
Бридка Снейпова посмішка стала ще тріумфальнішою:
— Мені здається, пане директоре, що Поттер не каже нам усієї правди, — припустив він. — Було б непогано позбавити його певних привілеїв, аж доки він буде готовий розповісти нам усе. Як на мене, його треба вивести зі складу ґрифіндорської команди з квідичу, якщо він такий нечесний.
— Слухай, Северусе, — втрутилася професорка Макгонегел, — я не розумію, чому він не може грати у квідич? Цю кицьку ніхто не вдарив мітлою по голові. Немає жодних доказів, що Поттер зробив щось погане.
Дамблдор допитливо глянув на Гаррі. Погляд його мерехтливих ясно-блакитних очей пронизав Гаррі, наче рентгеном.
— Невинний, поки не доведено провини, Северусе, — рішуче сказав він.
Снейн був розлючений. Філч також.
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Напис на стіні
“… – Перепрошую, – холодно урвав його Снейп, – але, здається, зілля в цій школі готую я. …”
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Клуб дуелянтів
“… — Тихо! ТИХО! — ревів Снейп. — Усі, кого за-бризкало, підходьте сюди для процедури здування. Хай-но я з’ясую, хто це зробив!..
Гаррі ледве стримував сміх, дивлячись на Мелфоя, що побіг до Снейпа, схилившись під вагою власного носа, який став завбільшки з невеличку диню.
Поки півкласу стояло в черзі перед Снейповим столом – дехто ледве підносив руки, що стали мов довбні, а дехто не міг говорити через страшенно розпухлі губи, — Гаррі помітив, що до підвалу повернулася Герміона, і її мантія спереду трохи віддимається.
Коли учні випили по ковтку протиотрути, й усі пухлини пощезали, Снейп кинувся до Ґойлового казана і виловив звідти чорні покручені залишки феєрверку. В класі раптом запала тиша.
— Якщо я зʼясую, хто це кинув, — прошипів Снейп, — то доб’юся, щоб того учня вигнали!
Гаррі зробив здивоване обличчя. Снейп дивився просто на нього, і дзвоник, що пролунав хвилин за десять, був рятівним.
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Клуб дуелянтів
“… Дозвольте відрекомендувати мого асистента професора Снейпа, — блиснув усмішкою Локарт. — Він також трішечки знається на дуелях і любʼязно погодився допомогти мені дещо вам продемонструвати. До речі, не турбуйтеся: ваш учитель зілля й настійок після цієї показової дуелі залишиться живий! Не бійтеся!
— А правда, було б класно, якби вони один одного повбивали? — прошепотів Рон на вухо Гаррі.
Верхня губа у Снейпа аж задерлася, і Гаррі диву-вався, чому Локарт і досі усміхається: якои Снейп подивився так на нього, він уже о давно дременув, Локарт і Снейп стали обличчям одне до одного і вклонилися, принаймні Локарт, який зробив широкий жест руками. Снейп тільки роздратовано кивнув головою. Потім вони підняли перед собою чарівні палички, немов мечі.
— Як бачите, ми тримаємо чарівні палички у традиційній бойовій позиції, — проінструктував Ло-карт мовчазну юрбу. — На рахунок три ми обміняємося першими закляттями. Жоден із нас, звичай-но, не збирається вбивати суперника.
— Я б не був таким певним, — пробурмотів Гаррі, дивлячись, як вишкірив зуби Снейп.
— Один!… Два!.. Три!
Обидва дуелянти підняли палички вгору. Снейп вигукнув: “Експеліармус!” Спалахнуло яскраво-червоне сяйво, і Локарта збило з ніг, він зірвався зі сцени, гепнувся плечима об стіну і сповз, роз-простершись, на підлогу.
Мелфой і ще дехто зі слизеринців радісно закричали. Герміона увесь час ставала навшпиньки.
— А хіба не все одно? — обізвалися разом Гаррі й Рон.
Локарт невпевнено зіпʼявся на ноги. Його капелюх злетів, а хвилясте волосся стояло сторч.
— Ну, ось так! — сказав він, знову вилазячи на сцену. — Це було знезброювальне заклинання…
Як бачите, я загубив свою паличку… О, дякую, міс Браун. Так, чудова думка показати їм це, професоре Снейпе, але, якщо ви не заперечуєте, мушу сказати, що ваші наміри були надто вже очевидні. Якби я захотів вас зупинити, це було б дуже легко. Але я вирішив, що для них буде наукою побачити…
Снейп мав убивчий вигляд. Професор Локарт, мабуть, таки це зауважив, бо швиденько промовив:
— Гаразд, досить демонстрацій! Я зараз вийду до вас і поділю всіх на пари. Професоре Снейпе, чи не могли б ви мені допомогти?..
Учителі рушили крізь юрбу, добираючи партнерів. Локарт поєднав Невіла з Джастіном Фінч-Флечлі, а Снейп найперше підійшов до Гаррі й Рона.
— Пора, я думаю, розʼєднати нашу команду-мрію! — вишкірився він. — Візлі, твоїм партнером буде Фініґан. Поттере…
Гаррі автоматично рушив до Герміони.
– Я так не думаю, – холодно всміхнувся Снейп. — Містере Мелфою, підійдіть-но сюди. По-бачимо, що ви зробите зі славетним Поттером.… “
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Клуб дуелянтів
“… — Погана думка, професоре Локарте, — заперечив Снейп, насуваючись, як великий лиховісний кажан. — Лонгботом усе нищить навіть найпростішими заклинаннями. Нам доведеться відправити до шкільної лікарні те, що лишиться від Фінча-Флечлі, у сірниковій коробці. – (Кругле червоне обличчя Невіла стало ще червонішим.) — А от як щодо Мелфоя і Поттера? — запитав Снейп із кривою посмішкою. …”
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Клуб дуелянтів
“… – Поттере, не рухайся! – ліниво вимовив Снейп, вочевидь насолоджуючись виглядом Гаррі, що стояв нерухомо, віч-на-віч із лютою змією. – Я її заберу.
…
Снейп вийшов наперед, махнув своєю паличкою — і змія зникла, розчинившись у невеличком клубі чорного диму. Снейп також дивився на Гаррі якось несподівано: довгим проникливим поглядом, який ніби щось вираховував, і Гаррі це не подобалось. …”
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Араґоґ
“… Снейп пройшов повз Гаррі, не звертаючи уваги на порожнє місце Герміони та її казанок.
— Пане професоре, — звернувся до нього Мелфой. — А чому б вам не зголоситися на посаду директора.
— Не поспішай, Мелфою, — мовив Снейп, хоч і не міг приховати ледь помітної посмішки. — Рада опікунів тільки тимчасово усунула Дамблдора. Думаю, невдовзі він знову до нас повернеться.
— Ага, якраз! — вишкірився Мелфой. — Я думаю, мій батько голосуватиме за вашу кандидатуру. Я, пане професоре, скажу йому, що ви тут найкращий учитель.
Снейп самовдоволено посміхнувся, походжаючи підвалом. На щастя, він не помітив, як Шеймус Фініґан зобразив, ніби блює в казанок. …
…
— Ворушіться, я відведу вас на гербалогію! – гаркнув Снейп. … “
З книги “Гаррі Поттер і таємна кімната”, розділ – Таємна кімната
“… – Ось, хто нам треба! – сказав він [Снейп]. – Так, тільки він. Локарте, потвора зловила дівчинку. Затягла її в таємну кімнату. Нарешті настав твій час. …”
