липень 2014 року
[Оригіналу на сайті MTV вже немає, принаймні, старе посилання не працює. Ми знайшли копію статті на форумі, даємо посилання.]
Присягаюсь молотом Граптора, культової комедії виповнюється вже 15 років. Ось правдива та нічим не прикрашена історія її створення.
Автор: Джордан Гофман
“Ніколи не відступати, ніколи не здаватися!”
Цей нехитрий бойовий клич капітана Таггарда став девізом історії виходу на екран усіма улюбленого культового фільму.
У 1999 році Марк Джонсон, який на той час вже отримав Оскара за “Людину дощу”, співпрацював як незалежний продюсер зі студією DreamWorks. Його помічникам випадково потрапив до рук сценарій ‘Captain Starshine” (“Капітан Зіркове Світло”). Якість останнього, судячи з усього, залишала бажати кращого, але його основна ідея: “Що, якби?” була дуже інтригуючою.
Справді, що якби терміани – група дивакуватих інопланетян – помилково прийняли старі епізоди злизаного із “Зоряного шляху” серіалу “У пошуках галактики” за документальний фільм про пригоди безстрашних космічних героїв? І чи заснувала б на цій моделі своє суспільство, включаючи і технологію? І коли їх планеті загрожувала небезпека, звернулася б за допомогою до екіпажу тільки за тим, щоб виявити, що вони лише безробітні актори?
З комерційної точки зору “У пошуках Галактики” задовольнявся досить скромним успіхом (зібравши лише 71 млн. доларів у внутрішньому прокаті). Однак згодом він перейшов у ранг культових фільмів – з тієї категорії загальних улюбленців, на які потрапляєш, перемикаючи канали, і так і залишаєшся, як прикутий тяговим променем, перед екраном. (Зрозуміло, тут немає ніяких тягових променів – інакше це б занадто віддавало “Зоряним шляхом”).
На честь 15-річного ювілею фільму (що вийшов на екран у грудні 1999 р.) MTV News вирішила опитати знімальну групу та акторський склад: Тіма Аллена – самовдоволеного капітана Таггарда; Алана Рікмана – приниженого актора театру, змушеного носити гумову перуку, Сігурні Вівер – актрису, єдине завдання якої полягає у виграшному показі свого декольте, Дерілa Мітчелла – колишнього актора-вундеркінда, Тоні Шалубa – затуманеного травою індивіда, який виконує роль кмітливого головного інженера; Сема Роквела – середнього члена екіпажу на ім’я Гай, і багатьох, багатьох інших. У результаті, зібравши воєдино спогади акторів та знімальної групи, ми відновили історію екіпажу “Протектора” і простежили за перетворенням фільму на глобальний феномен, яким він є зараз.
Марк Джонсон (продюсер): Тих, хто читав оригінальний сценарій “Капітан Зіркове Світло” Девіда Говарда, можна перерахувати на пальцях. Концепція була блискучою, але було необхідно, щоб хтось, на зразок Боба Гордона, довів її до пуття.
Роберт Гордон (автор сценарію): Я прочитав оригінальний сценарій після того, як ми зняли фільм. А так мені коротко переказав мій агент. Я подумав, що ідея може бути як геніальною, так і провальною. Спочатку я хотів відмовитись від роботи, бо мені все це здалося надто складним. Але я вніс деякі пропозиції щодо окремих сцен, типу “Томмі виводить корабель з дока і провозить його вздовж стіни.” На що мені відповіли: “Здорово. Давай, напиши її”, а я сказав “Е-е, доки не знаю, як.” Тільки коли я закінчив сцену, в якій капітанові доводиться зізнатися, що він шахрай, я відчув, що до мене дійшло, що і як треба зробити.
Дін Парізо (режисер): Не хочу здатися пишномовним, але це був дуже складний, глибокий фільм. Він мав початися як пародія, але закінчитися на хвалебних тонах. Це нелегке завдання. Особисто для мене місія частково полягала у тому, щоб зняти класний епізод “Зоряного шляху”.
Джордж Такеї (SciFi.com 1999): Просто неймовірно, наскільки [“У пошуках галактики”] близький до реальності.
Паризо: Я любив “Зоряний шлях”. Мій брат узяв мамин сірий купе-універсал і написав на двері NCC-1701. А на дах ми прибудували дві труби-ракетниці.
Джонсон: Я виріс в Іспанії і не бачив “Зоряного шляху” Але це класний серіал, і ми були такі раді, що його фанати зрозуміли та оцінили наш гумор.
Грем МакМіллан (витяг зі статті в The Hollywood Reporter): За підсумками голосування, проведеного в 2013 році на конвенції в Лас-Вегасі, шанувальники “Зоряного шляху” включили “У пошуках галактики” в сімку найкращих фільмів усієї франшизи.
Гордон: я обожнюю “Зоряний шлях”, особливо оригінальний серіал. З того часу, як я вперше побачив його в 1966 році, коли мені було шість років, я, мабуть, переглянув його тисячу разів. Перший варіант сценарію був з ходу прийнятий, і нам дали добро на зйомки фільму.
Джонсон: Уолтер Паркс, директор з розвитку в DreamWorks, зателефонував мені. Вони відчайдушно потребували нових фільмів. Боб щойно передав мені перший чорновий варіант “У пошуках галактики”, і Уолтер сказав: “Він нам потрібний. Терміново. Зараз!”
Гордон: спочатку режисером призначили Гарольда Раміса. З ним я і почав працювати над сценарієм.
Парізо: Між іншим, ми з Марком Джонсоном вже працювали разом на зйомках фільму “Ось такі пироги” за сценарієм Вінса Гіллігана, якого зараз всі знають за серіалом “На всі тяжкі”. Ми відмінно спрацювалися, але студія не хотіла укладати контракт із режисером, в активі якого був лише один незалежний фільм. Так на сцені з’явився Гарольд Раміс. На головну роль студія хотіла взяти Тіма Аллена, але цього не хотів Гарольд. Якщо не помиляюся, справи були саме такі.
Джонсон: Гарольд так не приступив до зйомок через проблеми з підбором акторського складу. Усі ті, кому запропонували роль, відповіли відмовою, і на той час, коли ми дісталися до Тіма Аллена, Гарольд не уявляв собі, як продовжувати роботу. До його честі треба сказати, що коли він зрештою подивився фільм, він все не міг заспокоїтися, як сильно він помилявся.
Парізо: Гарольд хотів отримати Алека Болдуїна, який теж ідеально підійшов би на роль.
Джастін Лонг (Брендон, затятий фанат серіалу) [читає смс, отримане від свого сусіда, Алека Болдуїна, у вітання на пропозицію підтвердити цей слух]: Так, Болдуїн каже, що йому запропонували цю роль, але потім пропозицію зняли. Так само як у випадку з “Хрещеним батьком”, “Артуром” та “Гордістю янкі”.
Джонсон: Нам потрібен серйозний актор – калібру Стіва Мартіна.
Парізо: На роль Тіма розглядали навіть Кевіна Клайна.
Джонсон: Кевін Клайн – він не те, що був проти, і вони з Гарольдом були знайомі, але він відмовився з особистих причин. На мою думку, він не хотів їхати з Нью-Йорка.
Гордон: Гарольд Раміс… Краще й не вигадати. Я обожнюю його фільми, і він дуже приємний у спілкуванні і до того ж дуже розумний. Але мені пощастило двічі. Ми з Діном відразу порозумілися. Він не дурів, якраз навпаки, але зміг домогтися від Тіма Аллена приголомшливої гри.
Тім Аллен (Джейсон Несміт / капітан Пітер Таггард): Джеффрі Катценберг спіймав мене і сказав: “Є у нас тут один фільм, наче наукова фантастика, в якому знадобився б мерзотник на кшталт тебе.” На той момент я розглядав пропозицію знятись у двох інших фільмах. Перший – картина про ангелів – затих на самому початку, а на роль у другому затвердили Робіна Вільямса. Це був “Двохсотлітній чоловік”, дуже сумна історія про робота, в якій не було ні краплі гумору… Як зіграти робота так, щоб він був не схожий на Дейту? У будь-якому випадку через три тижні після того, як я отримав роль, місце режисера зайняв Дін Парізо і все повністю змінилося.
Міссі Пайл (терміанка Лаліалі): Я знаю, що на мою роль пробувалась Дженніфер Кулідж. Вона увійшла і спародіювала купу інших акторів і актрис, і кінозірок 40-х та 50-х. Я бачила її, і це було справді чудово, але, думаю, вони шукали інший типаж.
Деріл Мітчелл (Томмі Веббер / лейтенант Ларедо): Моїм конкурентом був Девід Алан Грір.
Сем Роквел (Гай Флігман): Я знаю, що Пол Радд теж пробувався на роль, не знаю, щоправда, на яку.
Лонг: Я був упевнений, що я не маю жодного шансу. Це було одне з моїх перших прослуховувань. В одній кімнаті зі мною сиділи Кіран Калкін, Едді Кей Томас і Том Еверет Скотт, і всі вони були вже визнаними зірками.
Сігурні Вівер (Гвен ДіМарко/лейтенант Тоуні Медісон): Я почула про цей фільм від мого агента. Він сказав, що вони й чути не хочуть про тих, хто знімався в науково-фантастичному жанрі. Я наполягла на прослуховуванні.
Тоні Шалуб (Фред Кван/технік-сержант Чень.): Спочатку я пробувався на роль Гая Флігмана. Потім цю роль затвердили Сема, і запропонували мені роль азіата. Я сказав: “Я не гратиму азіата. Я зіграю хлопця, який грає азіата. Що скажете?”
Роквел: Спочатку я хотів відмовитися. Сценарій мені сподобався, але я вже погодився зніматись у невеликому фільмі з Марісою Томей. Кевін Спейсі переконав мене прийняти пропозицію. Я пішов дивитися на нього в “Розносчику льоду”, і, розуміючи, що я все ще сумніваюся, він сказав мені: “Я думаю, ти вже все для себе вирішив.”
Парізо: Я турбувався про Тіма, тому що його затвердили на роль без моєї участі. Але Тім просто ідеально підходив до неї.
Алан Рікман (Александр Дейн / Доктор Лазарус): Тім Аллен стусаном відкривав двері до гримерного трейлера. Ми всі шикувалися в ряд, і він оголошував: “Капітан на містку!”
Роквел: Якщо стільці були зайняті, Тім кричав: «Все гаразд! Я перший у списку на виклик, так що піду прогуляюся і повернуся, коли ви будете готові!
Вівер: Я думаю, що це його справжня суть. На зйомках постійно доводиться сидіти та чекати. Тім ні на мить не переставав приколюватися.
Шалуб: А скільки разів він влаштовував розіграші із пуканням. Іноді це були зовсім не розіграші.
Пайл: Це було наче зніматися з 12-річними хлопчиками.
Парізо: На Тіма неможливо злитися. Він як ваш молодший брат, що ввалюється до вас у кімнату і валяє дурня. Можливо, це дратувало Алана, але неможливо було зрозуміти чому: через те, що він увійшов у роль, або через те, що його це справді напружувало.
Мітчелл: Іноді команду “Мотор!” доводилося давати кілька разів, бо ми так сміялися, що нічого не чули. І Алан дивився на нас як на ненормальних.
Рікман: Озираючись назад, гадаю, що це була невід’ємна частина входження у роль. Як тільки ви опиняєтеся в одязі та гримі відповідного персонажа, з вами щось відбувається. Я дуже відчув це за 10 років у ролі Снейпа. Щойно я застібав усі гудзики і одягав чорну перуку, у мені щось змінювалося. Так і має бути, тому що це стає вашою точкою опори.
Пайл: На мою думку, Алан класно провів час. Просто іноді він був наче… чим ви тут взагалі займаєтеся?
Аллен: Я не професійний актор. Я комік.
Паризо: Всім необхідний тиждень чи два, щоб увійти до колії. Але Тім викладався на 1000%. Неважливо, що він постійно дурів. Він готувався під керівництвом особистого тренера, як Де Ніро під час зйомок “Скаженого бика”, бо знав, що йому доведеться зніматися з оголеним торсом.
Аллен: Я, як і всі, ходжу на пляж, але я не тип пляжного красеня. Тож мені довелося найняти професійного тренера та сісти на білкову дієту. Під час неї треба перебувати під наглядом, тому що вона неймовірно виснажлива. Я просто не втомлююся вражатись – всі ці круті хлопці на кшталт Капітана Америка – як вони підтримують таку форму?
Пайл: Сцена, в якій Тім зізнається Метезару [голові терміан, роль якого виконав зірка “Вероніки Марс” Енріко Колантоні], що він ошуканець, неймовірно зворушлива, гарна і сумна.
Аллен: Якось на знімальний майданчик заглянув Стівен Спілберг. Того дня я знімався у сцені, в якій мені треба було вибачитися у Метезара, персонажа, зіграного Енріко. Йому загрожувала смерть, і мені довелося зізнатися, що мій герой – це вигадка. Як коміку зіграти це мені було дуже важко. Я не бачив Спілберга – він стояв з операторською групою, але потім він підійшов до мене і сказав: “Відмінна гра.” Це було сказано зовсім не для того, щоб потішити мене – який у цьому сенс? Де я і де Стівен Спілберг? Він дуже професійно поділився своєю думкою, і я подумав лише: “Оце так!”
Рікман: Так, одного чудового дня мені зустрівся Стівен Спілберг, але спілкуватися з ним було дуже важко. Ви ніби чули себе збоку і відчували, що краще якнайшвидше закрити рот.
Мітчелл: І ви ще не знаєте самого приколу: він приніс мені пляшку води. Містер Стівен Спілберг приніс мені пляшку води!
Лонг: Я чув, що я потрапив у фільм тільки завдяки Спілбергу.
Джонсон: Навіть коли у Стівена біля купи справ, він приходить, дивиться на те, що ти знімаєш або монтуєш, миттєво вникає в суть справи і запитує: “А чому б не зробити ось так?”
Пайл: Я чула, що мусив приїхати Спілберг. Він з’явився, побачив мою героїню, глянув на грим і вирішив, що цю роль треба розширити. Спочатку я мала знятися всього у двох сценах, але потім до всіх дійшло, що за винятком Сігурні Вівер, у фільмі лише один жіночий персонаж. І я просто не могла повірити, мені здавалося, що це все сон. Тож, зрештою, до сценарію додали роман між мною та героєм Тоні Шалуба.
Шалуб: Що стосується мого героя, – нам довелося практично повністю переписати всю роль, тому що в початковому варіанті вона не вписувалася в дію. Я маю на увазі ми були без поняття, як вписати її туди. Так що Дін сказав: “Слухай, доведеться вигадувати все з нуля.”
Парізо: Ми з Тоні весь час твердили, як заведені: “У нас немає нічого, зовсім нічого, що ж нам робити, що робити?”
Шалуб: На честь інших акторів, треба сказати, що вони спокійно поставилися до того, що мої репліки постійно переписувалися. Зазвичай народ хоче заздалегідь знати, що і як.
Парізо: Тоні прийшов на думку “Кунг-фу” з Девідом Керрадайном [ще один приклад неазіатського актора, який зіграв героя-азіата]. Кажуть, – не знаю, чи це правда, – що під час зйомок цього фільму Керрадайн постійно був під кайфом. Він на ходу вигадував репліки, і народ обмінювався незрозумілими поглядами: “А це ще звідки?”. Нам було необхідно, щоб фільм був допущений до перегляду, починаючи з 13 років, тому довелося уникнути будь-яких асоціацій із травою. Але ідея була саме в цьому.
Роквел: Тоні зіграв її, як невдалий саєнтолог.
Шалуб: Я вирішив, що мій герой має постійно щось жувати. Куди б він не йшов, у нього завжди мало бути приховане щось про запас, бо на зйомках ніколи не знаєш, коли вдасться перекусити наступного разу. Реквізитори підкидали мені дещо зі своїх запасів, але якщо мені це було не до смаку, то я сам знаходив щось підходяще.
Пайл: Дін приніс мені сторінки з новими сценами і сказав: “Треба, щоб це було романтично.” Усе сталося так швидко. У прямому сенсі: ми цілуємося, потім тримаємося за руки, потім він дивиться на неї, а потім, коли настав час повертатися назад, він вирішує поїхати з нею.
Гордон: ідея побачити, як вони цілуються та сказати: “Ні, ну навіщо це?” належала Сему Роквелу. Я навіть не пам’ятаю, що було в моєму варіанті, але це неважливо, тому що це й поряд не стояло із пропозицією Сема.
Пайл: Сігурні Вівер час від часу видавала перли мудрості. А в останній день вона нахилилася до мене і прошепотіла: “Спробуй стягнути костюм”.
Аллен: Я спочатку думав, що є дві Сігурні Вівер. Ні, ну серйозно: як їй взагалі це на думку спало? Спочатку це був просто дрібномаштабний проект. Вона тільки-но закінчила “Чужого”, і я зрозуміти не можу, навіщо вона погодилася зніматися тут.
Вівер: Цікаво, враховуючи моє минуле, але я ніколи не була прихильницею наукової фантастики. Так, мені подобалася “Сутінкова зона”, але ось, мабуть, і все. “Флеш Гордон”, на мою думку, просто дурість. Ажіотаж навколо “Зоряного шляху” обійшов мене. Я працювала в театрі, і ось раптом я знімаюся у “Чужому”. Я раптом опинилась у двох паралельних світах. Іноді я намагаюся подивитися “Зоряний шлях”, – господи, до чого ж дешеві декорації! З іншого боку, мені подобається дивитися його очима Гвен, спостерігаючи, як актори зберігають гідність навіть в абсурдних ситуаціях, кажуть на Клінгоні. Але кожного разу, коли я дивлюся “Зоряний шлях”, я бачу купу людей, переодягнувшись у пастухів. Завжди у стилі середньовіччя чи чогось подібного, і я просто не можу заплющити на це очі. Як тільки вони повертаються до минулого – купа пастухів. Через це я не хотіла, щоб дія “Чужого” розгорталася на Землі. Побачити земну культуру – купу пастухів, тьху! У “Чужому” найближче до Землі ви перебуваєте на космічній станції на початку фільму. І бідний Берк, Пол Райзер, із цим абсурдним коміром, який намагається скосити під майбутнє. У “Аватарі” всього це уникли, розгорнувши всю дію серед військових на космічному кораблі. Але я відчувала, що “У пошуках галактики”, як комедія, – це своєрідне освідчення всім тим акторам, які доклали руку до створення чудових, але найчастіше недооцінених проектів. Адже навіть за всієї своєї популярності, “Зоряний шлях” залишається досить… специфічним.
Роквел: Як тільки Вівер одягла перуку, вона стала іншою людиною.
Рікман: Я пам’ятаю, що Сігурні часто згадувала, що світла перука відкрила для неї новий світ.
Джонсон: Сігурні була в захваті від своїх пишних грудей і світлої перуки. Іноді наприкінці дня вона не переодягалася і так поверталася в готель, щільно запакована в облягаючий комбінезон, з високо піднятими грудьми. Сміхота!
Вівер: Життя у блондинок набагато веселіше. Мені сподобалося бути старлеткою. І мені не вистачає цих грудей, цього світлого волосся і почуття невпевненості в собі.
Аллен: Я дивився на неї і захоплювався. Вона неймовірно приваблива, сексуальна і, до того ж, ще й дотепна. І набагато вище за мене. Мені було дуже страшно, бо я мав поцілувати її.
Вівер: Тім мав поцілувати мене, але якимось чином зумів відмаститися. Типово у його стилі. У найвідповідальніший момент він просто покинув Гвен і втік. Супер!
Аллен: Я купив одну штуку з “Чужого” – штампований рельєф із пластмаси, – і до смерті набрид Сігурні, умовляючи її підписати його для мене. Вона щоразу говорила: “Ну, звичайно, я це зроблю”, – але зйомки добігали кінця, і для мене це було справді важливо. Мені довелося просити її. Я встав у позу і сказав: “Ти скоро повернешся до Нью-Йорка, а я не збираюся повертатися без цієї фігні, для якої у мене вже готове місце на стіні.”
Вівер: У нього була ця штуковина, на кшталт шматка оббивки “Ностромо” або чогось у цьому дусі, і він їй жахливо пишався. Я написала на ній: “Вкрадено Тімом Алленом”.
Аллен: Зрештою, вона не просто розписалася на ній, вона ще й знахабніла.
Вівер: Він був так засмучений. “Навіщо ти це написала?! Я хотів повісити його в кінозалі!” Це було б так по-голівудськи!
Аллен: Звичайно, вона не попросила автографа у мене. Їй це було до лампочки.
Мітчел: На мій день народження Сігурні найняла стриптизерку для леп денса. Ми обрядили її у форму, щоб провести її на знімальний майданчик, як статистку. Але коли вона мала почати танцювати, Сігурні вибігла з кімнати, як ошпарена. Я дивився на неї круглими очима: “Ти чого? Запрошуєш стриптизерку, а потім втікаєш?”
Роквел: Ми із Сігурні всі разом пішли на 20-річний ювілей “Чужого”.
Вівер: Я хотіла піти туди в костюмі Гвен, але зрештою вирішила одягнутися в нормальний одяг, хоч і залишила перуку.
Мітчел: Пам’ятаєте сцену в “Чужому”, коли на Сігурні лише спідня білизна? І ось у цей момент Тім як закричить: “Так, крихітко!”. Напружена сцена, коли актор намагається грати, як ні в чому не бувало, і зберегти гідність, і Тім репетує: “Так, крихітко!”. Ми всі почали реготати як ненормальні.
Роквел: Тім постійно казав: “Так, крихітко!”
Лонг: “Так, крихітко!” Я це добре пам’ятаю. Потім ми разом з Тімом пішли дивитись “Глибоке синє море”. До нас приєдналися Сем Роквел і Філ [Сеймур] Гофман. І коли героя Семюела Джексона з’їла акула, Тім влаштував цілу виставу.
Аллен: Коли я познайомився з Джастіном Лонгом, я був з ним дуже грубий.
Лонг: Коли ми з Тімом познайомилися, я випадково зайняв його місце у кріслі. Я страшенно нервувався, адже ніколи раніше не знімався. Я запитав його: “Як справи, містере Аллен?”, а він просто стояв і мовчки дивився на мене.
Роквел: Тім поводився з Джастіном, як остання дупа.
Лонг: Це мій перший фільм. Я й гадки не мав про те, як проходять зйомки. Сцену із падінням космічного корабля знімали з крана. Камера повинна була йти за мною, що бігла крізь натовп статистів. Це була складна сцена з димом і купою людей, які вилазять із корабля, і я пам’ятаю, що Дін докладно пояснив мені, куди тікати. Ми влаштували пробний прогін, і деякі статистики зрозуміли, що я зовсім ще зелений. Один із них сказав мені: “Слухай, а, може, зобразимо приятелів? Ти будеш пробігати повз мене і скажеш: “Привіт! Дай п’ять! Я тоді тільки-но закінчив грати в парі п’єс, де актори активно допомагали один одному, так що я погодився без жодної задньої думки. Коли решта побачила, що цей номер пройшов, вони всі накинулися на мене, і закінчилося тим, що ми виробили складну систему привітань, рукостискань тощо. І ось Дін дає команду “Мотор”, камера піднімається нагору, і я біжу крізь натовп, всіх вітаючи, праворуч і ліворуч потискуючи руки, і так далі. Зрештою, я прибіг зовсім не туди, куди треба і запоров весь кадр. Дін добра людина, тому він не став кричати, а просто глянув на мене незрозумілим поглядом, типу: ” Що це, нафіг, було?” Я обертаюсь – а всіх статистів уже як вітром здуло.
Парізо: Джастін грав так добре, що ми закінчили з випередженням графіка. Я посварився з лінійним продюсером, тому що він відмовлявся знімати сцену зі сміттєвим мішком. На суперечки не було часу, так що, згнітивши серце, я погодився пропустити її. Але як тільки ми перестали зніматися того дня, я швидко вибіг надвір, і ми відзняли її всього за два дублі.
Роквел: Сцена з Джастіном і сміттєвим мішком – це ключовий момент всього фільму.
Гордон: Моя улюблена репліка. Коли я дивлюся фільм з іншими людьми, вона завжди викликає вибух сміху. І я від початку знав, що так воно і буде. Терпіти не можу, коли сценаристи це кажуть, але я навіть сам вразився, коли я її написав. Це коли Сігурні каже: “Невже хтось із них може вбити Гая?”
Роквел: Я хотів ушляхетнити образ боягуза. Я спробував згадати найкращих боягузів в історії кіно, як, наприклад, Джона Туртуро в “Перехресті Міллера”. Коли ми знімали сцену з човником, я випив чотири кави і прийняв дві знеболювальні. Я хотів бути на межі нервового зриву. Не знаю, спрацювало це чи ні, але я був страшенно збуджений. Щоб заспокоїтись, мені довелося потім випити пару пляшок пива.
Мітчел: Сем Роквел у цьому фільмі. Я просто не можу. “Ви не вмієте просто дивитися шоу??”
Джонсон: “Люди, ви не вмієте просто дивитися шоу?” Люблю цю сцену!
Роквел: Гай пошляк, ботан і фанатик “Зоряного шляху”. І ще боягуз. Я взяв за зразок Білла Пекстона в “Чужих” та Майкла Кітона в “Нічній зміні”.
Лонг: Я будував образ свого героя на суміші Філа Гофмана в “Ночах у стилі бугі” та продавця коміксів із “Сімпсонів”.
Аллен: Посадку в капітанському кріслі я скопіював зовсім не з Вільяма Шатнера, з яким, до речі, завдяки цьому фільму ми потоваришували. Мені подобалося, як Юл Бріннер сидів на троні в “Десяти заповідях”. Це і стало для мене відправною точкою. Я взяв на прокат фільм та уважно вивчив його.
Гордон: “Ніколи не відступай, ніколи не здавайся!” – Це фраза Уінстона Черчіля. Я натрапив на неї завдяки одній із пісень гурту Супертремп, – я був їх великим шанувальником. Скальний монстр насправді ніяк не пов’язаний з вирізаними сценами з “Останнього кордону”, 5-го фільму “Зоряного шляху”. Бо я десь читав це. Швидше за його прототипом є Горн – знаменитий ящір-гуманоїд, з яким Шатнер бореться на пустельній планеті, тоді як екіпаж спостерігає за ним з корабля. Несправність телепортуючого пристрою та виведення корабля з дока – це натяк на “Зоряний шлях: Фільм”. До речі, у перших чернетках сценарію наша картина називалася “У пошуках галактики: Фільм”. І потім є ще й інші паралелі із науково-фантастичним жанром. Мій безумовний лідер – це “Світ дикого заходу” з Юлом Бріннером. Коли Квеллек [Патрік Брін] каже: “Я… Мене застрелили” – це посилання на Джеймса Броліна з “Світу дикого заходу”. Сині малюки – це натяк на “Барбареллу”: щось миле, а насправді злісне. На запуск “Омеги 13” мене надихнула кінцівка “Під планетою мавп”. І нарешті уривки з оригінального серіалу: те, що зробив Дін, просто геніально. Декорації та робота камери насправді нагадують старі дешеві епізоди “Зоряного шляху”. Шкода, що не можна було використати їх якомога більше.
Паризо: Ми всі боялися, що справа закінчиться позовом. Будь-яка ідея, що спадала нам на думку, була так чи інакше неминуче пов’язана із “Зоряним шляхом”.
Шалуб: Ми жодного разу не сказали “телепортуй”.
Паризо: Нас постійно просили внести якісь зміни. Напевно, мені не варто розкривати секрет, але за нами доглядали не надто суворо. DreamWorks щойно почав розкручуватися, і у них у розробці знаходилося безліч фільмів, включаючи і “Гладіатора”, на якому було зосереджено основну увагу. Тож ми були надані самі собі.
Джонсон: Коли працюєш зі студією, то сподіваєшся, що їм доведеться відволіктися на якийсь інший проблемний фільм і дати вам спокій.
Парізо: Студія непокоїлася з приводу капітанського крісла, вони переживали щодо уніформи. Я вирішив не звертати на це уваги, так що, коли це все вилізло назовні, то я добряче злякався. Але на той час DreamWorks була студією режисерів, студією Спілберга. Так що вони були поблажливими, іноді навіть занадто. Наприклад, вони дозволили мені використовувати два різні формати. Фільм починається в телевізійному форматі, а потім [коли вони опиняються на кораблі] переходить у традиційний для кінозалу 1:8:5. Це обернулося проти мене, тому що кіномеханіки не знали, що треба відкривати завісу до кінця.
Гордон: Щодо версії “тільки для повнолітніх”. Коли я почав працювати над сценарієм, то я не думав про фільм для всієї родини, писав про те, що хотів би побачити сам. Так, наприклад, коли корабель приземляється у конференц-залі, у початковому варіанті він обезголовлює купу людей. Потім була сцена, в якій Сігурні намагається спокусити інопланетян. Її врешті-решт вирізали, але це пояснює, чому в неї роздерта уніформа. І ще найнеефективніше в історії кіно прикриття писком слова з трьох букв. Слава богу, що Дін не став знімати все це.
Джонсон: Мені досі шкода, що ми зробили фільм для різного віку, а не для дітей віком від 13 років. Через це довелося забрати сцену, в якій у Сігурні виривається лайливе слово. Це був один із найприкольніших моментів усього фільму.
Аллен: Вирізали всі сцени у наших каютах. І сцени з Аланом. Народ, ви просто не уявляєте. Одночасно і мрія, і жах будь-якого проктолога. Все це гострі предмети на його п’ятій точці. Сміхота!
Гордон: “Клянуся молотом Граптора” мала бути тимчасовою реплікою. Мався на увазі молот Тора, але “Граптора” звучало так прикольно. Я все мав намір замінити її, але потім у продюсерському відділі стали з’являтися футболки з цим написом, і потихеньку ми всі нею перейнялися.
Рікман: У сцені смерті Квеллека, коли я присягаюсь молотом Граптора помститися за нього… Всі ці герої набагато глибші, ніж може здатися спочатку, і зіграти їх далеко не просте завдання. Насправді – немає нічого важливішого за якісний сценарій.
Лонг: Найкласніша – це сцена в торговому центрі. “Клянуся молотом Граптора… найкращих цін вам не знайти.” Днями я зустрів Ніка Фроста, і він сказав, що вони із Саймоном Пеггом постійно її цитують.
Пайл: Джон Апдайк згадує мою героїню в одній зі своїх книг. [«Спогади про Кролика», 2001 р.]
Аллен: Девід Мемет дуже любив цей фільм. Він згадав про це в одній зі своїх книг [“Бембі проти Годзілли: сутність, цілі та звичаї кінобізнесу”, 2008 р.]
Вівер: Коли народ кричить мені щось услід на вулицях Нью-Йорка, то найчастіше це репліки з “Чужого”. Але “У пошуках Галактики” міцно стоїть на другому місці, випереджаючи навіть “Мисливців за привидами”.
Пайл: Мене часто просять зобразити Лаліалі. І я зображую. У сценарії це описувалося як “дитина у волинці”.
Рікман: Я і не знав, що існує комікс “У пошуках Галактики” з Александром Дейном у ролі Гамлета на обкладинці.
Вівер: Чи існує комікс “У пошуках галактики”? А Гвен у ньому є?
Парізо: Я дізнався про існування коміксу кілька місяців тому. Ми з Тімом пішли на попередній показ одного фільму, і наприкінці вечора до нас підійшов один із глядачів, одягнений в уніформу екіпажу “У пошуках галактики” і простягнув нам комікс. Це була просто один на один зустріч терміан з Джейсоном, і ми гідно оцінили гумор ситуації.
Роквел: Хтось наклав на цей фільм чарівні чари, бо згодом усе влаштувалося краще нікуди.
Парізо: DreamWorks навіть розглядав ідею зняти серіал про терміан. З молодим поколінням акторів, які вже зайняті в цьому шоу. Старий екіпаж проти нового. Треба віддати належне DreamWorks, – це була їхня ідея, нехай з комерційної точки зору картина і не отримала того успіху, на який безсумнівно заслуговувала.
Джонсон: Террі Прес [яка зараз є спів-президентом CBS Films] на той час керувала відділом маркетингу і не вірила у наш фільм. Вона не поїхала на один із найважливіших попередніх переглядів, бо була вагітна двійнятами. Якби вона туди з’їздила, то зрозуміла б, що це фільм для широкої публіки, і постери, підготовлені для його просування, нікуди не годилися. Стратегія реклами була побудована неправильно. Я пам’ятаю, як Джеремі Циммер, директор UTA (прим. United Talent Agency: одне з найвідоміших акторських агенцій Америки) підійшов до мене після прем’єри і тремтячим від збудження голосом сказав: “Це просто фантастика! Хто б міг подумати!” У такі моменти іноді хочеться застрелитись. На честь Террі треба сказати, що потім вона запросила мене на свій курс у Каліфорнійському університеті, щоб обговорити всю цю історію.
Рікман: Вже сам факт того, що на постерах залишили той самий логотип, що й на листках для виклику, свідчив про те, що з маркетингом щось було не так.
Роквел: Протягом кількох тижнів він входив до десятки найкращих фільмів, але до феномена йому було далеко. Це вам не “Мисливці за привидами”.
Парізо: Джеффрі Катценберг зателефонував мені тижнів за два після того, як фільм вийшов у прокат, і сказав: “Нам дуже шкода, але вся відповідальність на нас. Ми повністю запороли рекламу.” Це було так по-людськи. Потім, куди б я не приходив, народ мені казав, що маркетинг цього фільму був дуже поганий. Усі думали, що це різдвяний фільм для дітей. Його показували у кінозалах для дітей, на ранкових сеансах. Ми намагалися переконати всіх, що це фільм для широкого загалу, але безрезультатно. Хоча другого тижня прокату на нього потяглися і дорослі, що в принципі підтвердило нашу теорію. Збори протрималися на тому самому рівні чотири тижні поспіль. Нині це щось нечуване.
Аллен: Десь уже лежить і готовий сценарій сіквела, але йому не дали ходу. Голлівуд – це специфічне середовище. У будь-якому випадку, моя справа маленька.
Гордон: У мене безперечно є ідеї для продовження – це для друку. А не для друку – ОК. Спочатку вимкніть мікрофон.
Лонг: Мене часто питали, чи буде продовження.
Джонсон: Якби ми оголосили про вихід сіквела або телесеріалу, то ця звістка зустріла б з величезним ентузіазмом. Ніхто б не сказав: “Пізно, проїхали.” Ми спробували. Ми з Діном були готові, але нам був потрібний Боб. Це його проект. А Боб – дуже специфічна людина.
Роквел: Чорт! Зняти продовження – це було б кльово. Якби це був сценарій гідний “У пошуках галактики”.
Вівер: Передайте Бобу, передайте Діну, що ми всі готові. Я навіть зберегла костюм.
Аллен: Як щодо такої ідеї: 15 років по тому. Терміани повертаються. Вони зовсім не постаріли. Можливо, вони більше не можуть мандрувати на надсвітловій швидкості, тому вони летіли так довго. Вони шукають нової батьківщини. Сарріс [головний лиходій] загинув, але в нього залишилися спадкоємці, і вони нічого не забули. Це могло б стати відправною точкою.
Рікман: Коли фільм вийшов у прокат, багато хто його просто не зрозумів. Але він насправді дотепний. Дуже кумедний. Шедевр сценарного мистецтва.
Про автора статті: Джордан Гофман – письменник і критик, який живе у Нью-Йорку. Його роботи опубліковані в NY Daily News, а також на VanityFair.com, Film.com та в ізраїльському виданні Times.
