“Він давав поради не як професіонал: він ділився життєвим досвідом”, – згадує актор в інтерв’ю THR.
Я завжди трохи благоговів перед ним, тому що він ставився до мене з батьківською турботою. На момент нашого знайомства я був ще зеленим і невпевненим у собі молодиком, вчорашнім випускником театральної школи. Він інстинктивно відчував, коли хтось потребував опіки. Я спостерігав за цим упродовж усіх 30 років нашого знайомства: він оточував людей турботою.
Зараз мені за п’ятдесят – різниця у віці між нами була не така вже й велика. У будь-якому разі, для мене він ніколи не був представником старшого покоління – він був людиною, яка взяла мене під своє крило. Наші шляхи перетнулися. Він завжди брав активну участь у суспільному та політичному житті. Я зіткнувся з ним, коли ми пішли на виступ Мандели на Трафальгарській площі. Алан був затятим противником апартеїду. Він був одним із тих, хто в ті роки брав участь у безперервному пікеті перед посольством Південної Африки.
Крім того, ми постійно стикалися один з одним у гостях у спільних друзів. Я впіймав себе на тому, що почав дзвонити йому, щоб попросити поради. Я підсвідомо відчував, що з подібними речами слід звертатися саме до нього. Коли я мав знятись у ролі Вальмона в екранізації “Небезпечних зв’язків” Мілоша Формана, я зателефонував Алану, щоб обговорити його власний досвід. Я пам’ятаю, він сказав мені, що “ця роль може дуже дивно вплинути на актора.”
Він давав поради не як фахівець: він ділився життєвим досвідом. Існує така категорія людей, важливість яких усвідомлюєш лише після того, як їх уже немає в живих. Думаю, Алан був одним із них. Ми спілкувалися нечасто, але я просто не усвідомлював, наскільки важливим для мене є сам факт його існування, поки я не отримав звістки про його смерть. Це стало страшним ударом. І кого б ви не спитали, у всіх знайдеться, що розповісти про Алан, про те, як багато він для них значив.
