Eleri Siôn: Сьогодні у нас в гостях той, кого ми знаємо як Шерифа Нотінгемського та Северуса Снейпа, але зараз з нами – актор Алан Рікман, який буквально щойно закінчив роботу як за камерою, так і перед нею у своєму новому фільмі, який розповідає про одного з найунікальніших садів у світі про роботу з каменем у Версальському Палаці. Фільм називається “Версальський роман” і представляє історію двох ландшафтних дизайнерів, які об’єднують свої зусилля, щоб втілити в життя грандіозний задум короля Людовіка XIV. І ось Алан зараз зі мною у студії. Але давайте уточнимо. Це Алан Рікман, не – Алан Тічмарш (*англійський садівник, письменник і ведучий передач про садівництво, на честь якого названий англійський сорт троянд, що відрізняються пишними бутонами). Доброго дня, Алан!
Алан Рікман (сміється): Доброго дня. Так, до Тичмарша мені дуже далеко!
ES: Ви любите садівництво? У вас легка рука?
АР: А чи є якийсь антонім «легкій руці»?
ES: (сміється): Навіть не знаю. Отже, ви як я.
АР: Мені подобається милуватися рослинами.
ES: Давайте тоді поговоримо про цей сад, який став головним героєм вашого нового фільму. Що ви спочатку отримали: пропозиція зніматися у цьому фільмі чи режисирувати його?
АР: Все почалося зі сценарію, і потім стояло питання тільки про те, коли мені його знімати, коли я матиму вільний час на нього. Звісно, я збирався бути лише режисером. Але потім ти раптом розумієш, що працюєш з людьми, які рахують кожну копійку, і ти починаєш матеріально залежати від них, і раптом одного чудового дня виявляєш, що ти вже знімаєшся в цьому фільмі, бо так простіше звести кінці з кінцями.
ES: (сміється): Тобто ви стали зніматися у власному фільмі лише з міркувань економії?
АР: Саме. Так треба і написати на афіші до фільму: “З міркувань економії у фільмі знімався Алан Рікман“!
ES: (сміється): Але ж ви вже знімали фільм, Алан, але це було 18 років тому. То чому ви звернули увагу саме на цю історію?
АР: Ну, мені сподобалося, як оригінально написаний текст, як природно розказана історія, тому що вона повністю вигадана Елісон Діган. Зрозуміло, є й історично правдиві факти: все, що стосується Версалю та садів, центральний сад існує насправді, ви можете поїхати та відвідати його у Версалі. Ле Нотр справді проектував сади Версаля. Але на цьому вся правда закінчується. Тому що до початку нашої історії йому насправді було б 70 років. А оскільки Елісон писала історію кохання, їй довелося омолодити його на 35 років, щоб він міг за сюжетом вступити до тривалого любовного зв’язку з героїнею Кейт Уінслет. Яка, у свою чергу, грає жінку – ландшафтного дизайнера, персонажа, якого за визначенням не могло існувати в ті часи.
ES: Так-так, я якраз хотіла про це запитати: невже вона була таким першовідкривачем у 1682 році… Виходить, це все вигадано?
АР: Звісно.
ES: Звідси наступне питання… Трохи забігаючи вперед. Розкажіть трохи про любовну лінію у фільмі. Адже на початку їхніх стосунків вони зовсім по-різному дивилися на все.
АР: Так, мабуть, так і є. Адже фільм називається “Невеликий хаос” [A little chaos – англійською – примітка автора сайту]. Хаос – це вона, тоді як Ле Нотр – уособлення порядку. І так виходить, що один не може існувати без іншого. А йому потрібно спроектувати один із фонтанів, точніше, фонтан в одному із садів. І в той же час у Сабін – певною мірою амнезія про своє минуле, про дочку. А він одружений без любові. І ось, поки вони будують сад, вони поступово починають розуміти, ким вони є, кого являють собою, і все більше і більше зближуються.
ES: Поговорімо про сам сад. Ви там були? Вам потрібно було побувати там, щоби надихнутися на роботу? Бо, я так розумію, ви знімали не в самому Версалі?
АР: Ні, не знімали, частково тому що Версаль на той час, коли розгортається історія, був весь у лісах. Адже його тільки будували. А Людовік перевів своє подвір’я у Версаль ще до того, як його побудували. У нас би так, звісно, не вийшло. Ну і, звісно, з економічних міркувань. А потім раптом з’ясувалося, що виявляється, в Англії повно інтер’єрів 17-го століття, які ми змогли вивезти і запхали в інші будівлі. Ми знімали у палаці Бленхейм, у королівських апартаментах, які ніколи раніше не використовувалися для зйомок фільмів. Було багато цікавих збігів.
ES: Зрозуміло. Отже, ви не були там…
АР: (поспішно): Ні-ні-ні
ES: Були?
АР: Був, звичайно, і багато з того, що ми там бачили, потрапило до фільму. Наприклад, по палацу нас водив дослідник того історичного періоду, і коли ми оглядали дзеркала, ми зайшли до спальні Людовика. І коли я запитав: Для чого потрібна ця золота загородка? Щоб туристи не підходили надто близько? Він сказав: Ні-ні-ні. За цією загородкою стояли придворні. А Людовік мав так званий «великий сон» і «маленький сон». “Великий сон” міг тривати до 2 години ночі. І коли він прокидався в цей час, за його сном спостерігало близько 80 чоловік, а коли він прокидався близько 6:30 ранку, він відсилав більшу частину, і залишалося близько 20 людей, які продовжували стояти і дивитися, як він спить. Звичайно, коли я говорю «люди», я маю на увазі «чоловіки». Це робилося, щоб вони не замишляли змов проти нього.
ES: Ааа, ось у чому річ… Нічого собі!
АР: Ну, так. Ось такий корисний матеріал ми збирали для фільму. І були ще всякі дрібниці, які так і не потрапили у фільм, наприклад, щовечора у палаці запалювали близько 10 тис. свічок.
ES: А чи правда, що… Я таки поставлю це питання. Чи правда, що коли Людовік був у своєму палаці, фонтани ніколи не працювали одночасно, але він думав, що працюють?
АР: Так, саме так. На щастя, він не міг тоді об’їхати свої володіння на машині, він просто прогулювався, а потім не міг і гуляти після 30-ти, його возили на каталці. І так, вони самозабутньо ховалися в кущах і, коли він наближався, натискали на важелі, включаючи один фонтан і вимикаючи інший.
ES: Тобто він не схожий на вас у звичайному житті, так?
АР: У якому сенсі? У тому, щоб вмикати та вимикати фонтани? (сміються)
ES: Не знаю. Напевно, у тому сенсі, що ми Вас так любимо тут, у Великій Британії. Ну, давайте тепер поговоримо про Кейт Уінслет. Адже ви знову зустрілися через багато років після того, як грали разом уперше. Або навпаки – востаннє у фільмі «Розум і Почуття». Як це знову грати разом?
АР: О, було дуже радісно бачити, що той, з ким ти працював, коли йому було 19 років, за всі ці роки не втратив жодної краплі почуття гумору і людяності, і працездатності! Для мене це був неповторний досвід, один із найкращих, яких тільки можна собі уявити.
ES: Ви говорили, що вам довелося, вас умовили зніматися у своєму фільмі. Наскільки важко було грати та режисувати одночасно?
АР: На щастя, мене не так багато у фільмі, і на щастя, Людовік мало рухається: він або спокійно сидить, або спокійно стоїть весь час. І на щастя, у мене була чудова помічниця, Еллен Курас. Вона чудово справлялася з обов’язками, і вона має чудову рису: говорити правду. Іноді щось потрібно перезняти. У фільмі не так багато сцен зі мною, але багато з них – з Кейт. І це видно, ми часто просто розмовляємо один з одним.
ES: Чи важко було весь час одягати та знімати перуку?
АР: Ні, на щастя, вони важили не 5 кг, як важили б у ті часи, і, на щастя, ми їх швидко знімали.
ES: Тобто, ви не надягаєте потай перуку вдома.
АР: Навіщо мені це?
ES: (сміються) Нууу, не знаю, може, щоб уявляти себе королем Людовіком у своєму власному саду.
АР: Треба спробувати.
ES: Тобто Ви не збираєтеся попрощатися з акторською кар’єрою?
АР: Ні-ні! Але коли ми стаємо старшими, всі ми, ми стаємо ходячими мішенями.
ES: Зрозуміло, добре (сміється) Ну, а після зйомок фільму, ви стали розбиратися в садівництві? Чи надихнулися ви садами Версаля, щоб спробувати самому? Чи спалахнула у вас іскра?
АР: У мене загорілася іскра, так: найняти когось, щоб займався моїм садом.
ES: (сміється): І що вам не захотілося, не знаю там, розбити садок біля будинку?
АР: У нас є невеликий милий садок, такий міні Версаль, можете уявити його – 20 квадратних футів (приблизно 6 кв. метрів) І у нас є фонтан!
ES: У вас є фонтан? Ооо!
АР: Дуже маленький.
ES: Сподіваюся, він працює весь час, а не як у Людовіка! Велике дякую, що прийшли до нас, це було величезне задоволення розмовляти в Вами і послухати все про «Версальський роман». «Версальський роман» у всіх кінотеатрах із цієї п’ятниці!
АР: І ви всі маєте обов’язково подивитися його, бо я наполовину валлієць!
ES: Ви? Правда?
АР: Так.
ES: Звідки ж?
АР: із Трефореста.
ES: Вау! Там є Університет, у якому я якраз навчалася. Ви також?
АР: О Боже, ні.
ES: Приходьте до нас на шоу ще раз і ми поговоримо про ваше валлійське походження. Прийдете?
АР: Добре. Diolch yn fawr (дякую – валлійською)
ES: Diolch yn fawr!
Статті за тематикою:
- Версальський роман (2014)
- Q&A після показу фільму «Версальський роман» у Бидгощі, Польща, 16 листопада 2014 року
- Фестиваль Giffoni, 2014 Алан Рікман: “На знімальному майданчику “Гаррі Поттера” було дуже весело”
- Алан Рікман — герой із робітничого класу при дворі Версаля
- Режисер Алан Рікман розповідає про переваги «Версальського роману»
- “Я змушений захищатися, коли на мене клеять ярлик Снейпа”, – каже Рікман
- Шоу Ієна Демпсі за сніданком
