Конан (К): Наступний гість нашого шоу знімався у таких фільмах як “Розум і почуття”, “Міцний горішок” – досить протилежні фільми… нещодавно блискуче зіграв у фільмі “Догма”, і на Різдво його можна буде побачити разом із Тімом Алленом та Сігурні Вівер у фільмі. Давайте подивимося…[відео-фрагмент із фільму “У пошуках галактики”]
К: Пані та панове, зустрічайте – Алан Рікман.
Алан Рікман (АР): Дякую. Дуже приємно.
К: Дякую, що відвідали нас.
АР: Мені дуже приємно бути тут…і я також відчув полегшення, коли побачив, що мені не доведеться сидіти у когось на колінах 🙂 (остання фраза відноситься до частини шоу, що тільки що закінчилася).
К: Ви вже вдруге у нас, можна сказати – це Ваша друга “мука” тут. Подивимося, як Ви впораєтеся цього разу…
АР: Подивимося.
К: … Знаєте, я нещодавно побачив трейлер до цього фільму … ідея дуже кумедна. У цьому фільмі дуже багато елементів, що пародіюють Зоряний Шлях, просочених такою собі космо-манією.
АР: Я не думаю, що від нас чекають подібні слова.
К: О, ні, ми не чекаємо на них від Вас.
АР: Ні, ні. Я думаю, від нас чекали чогось абсолютно протилежного жанру Зоряного Шляху…
К: Загалом, дійсно.
АР: Це історія про групу акторів, чиї герої вирушили до Зоряної подорожі і пролетіли майже мільйон миль, але зйомки закінчилися 12 років тому. І з того часу їхнє життя складається із укладання договорів на відкриття комп’ютерних магазинів. І ось, при укладанні одного з таких договорів з’являються справжні прибульці, які вважають шоу історичним документом, оскільки дивилися його протягом багатьох років. Вони думають, що ми насправді ті, кого грали, та беруть нас у космос.
К: А Ви самі бачили колись Зоряний Шлях чи грали в чомусь подібному?
АР: Бачите, справа в тому, що ця програма поряд з вестернами і Маргарет Тетчер з тих, побачивши які я просто “лечу” через кімнату щоб вимкнути … вдома.
К: Тобто, ви ніколи не бачили ні Тетчер, ні Зоряний Шлях … подвійний жаль.
АР: “На жаль, на жаль”.
К: Тепер трохи про неприємне … Ви проробили величезну роботу: Еммі за “Распутіна”, “Розум і почуття”, безліч сценічних робіт, але тут, в Америці, Ви ймовірно все ще відомі як поганий хлопець з “Міцного горішка”.
АР: Люди на вулицях іноді підходять до мене зі словами “Yippee kai-yee” і наступними нецензурними словами, які я не вимовлятиму.
К: Це дратує Вас чи це просто одна із сторін у професії актора?
АР: Я думаю, просто дивно, що вони це роблять через 12 років. І це чудово, що я ще так виглядаю, що вони впізнають того героя.
К: Ви любите Америку? Ви отримуєте задоволення, бува тут? Що Вам подобається в американській культурі?
АР: Я люблю Америку, тому що коли б я не приїхав додому – це що стосується Англії… це походить від Англії – що тільки-но ти сходиш з трапа літака, ти відразу внутрішньо затискаєшся, ти відчуваєш необхідність відразу почати вибачатися і робити поклони та реверанси і все в такому дусі. Америка просто дозволяє мені бути тим недотепою, яким я насправді є. І вони не заперечують.
К: Вони вітають це.
АР: Так, вони вітають це. І я також можу… це як я був у Лос-Анджелесі під час землетрусу…, і це не був мій найкращий час, тобто щодо оволодіння ситуацією. Я прокинувся як і всі десь о четвертій ранку від того, що земля ходила ходуном. І десь у глибині моєї свідомості з’явилася думка “Я мушу щось робити…”, але єдине що спадало на думку – втиснутися в ліжко.
К: Але це ж не відповідає інструкції.
АР:(ствердно) Це не відповідає інструкції.
К: Втиснутися в ліжко і їсти – зовсім не відповідає.
АР: Десь через сорок п’ять секунд усе закінчилося, і тоді я подумав “Добре, тепер я маю щось зробити… добре, я піду і стану в дверях”. Я стояв у дверях, нічого не відбувалося, і тоді я подумав “Добре, тепер мені краще забратися звідси”. Але я був абсолютно роздягнений. “Так, тепер мені необхідно знайти якусь спідню білизну”, вирішив я. Загалом, у непроглядній темряві, уявіть приблизно ось так (показує), з витягнутими руками я дістався до ящика з білизною, і я витратив добрі 30 секунд, намагаючись визначити я одягнув його задом наперед чи ні. “Де ж ця етикетка”, думав я … (гомеричний регіт у студії)
К: (сміючись) Ніхто б не подумав, що Ви хвилюватиметеся про це під час землетрусу.
АР: Так я про це і говорю. Потім я подумав “Гмм. Мені буде потрібен паспорт”. Тоді я повзком … Ви знаєте ці сейфи, де потрібно набрати код.
К: Ммм-м. Так, у готелях…
АР: …і все це у повній темряві, загалом я дістався до паспорта. Потім я подумав, “Ні, мені справді час вибиратися від сюди”. Виходжу у фойє і знаходжу всіх інших, що стоять внизу під величезною люстрою(!).
К: З шипами, що стирчать вниз із неї.
АР: Точно. Ще більші ідіоти.
К: Чи вмієте Ви … Ви водите машину? Чи можете ви водити в Лос-Анджелесі?
АР: Я змушений був навчатися. У мене немає машини в Англії, бо коли ти водиш у Лондоні, то стикаєшся з проблемою пошуку паркування. А це… займає багато часу. І коли я приїхав до Лос-Анджелеса… коли знімався в “Міцному горішку”… я змушений був вчитися водити. Загалом, я знайшов довідник … я не пам’ятаю, що робив … щось у цьому роді (імітує читання списку) “О, добре, от і школа водіння”. Я знайшов “чудового” вчителя, на ім’я Хосе, який приїхав з Ліми… в Перу. І який був “хороший, чудовий” учитель, за винятком того, що кожна інструкція, яку він мені давав йшла з жахливим запізненням по відношенню до дії, яку мені слід було виконати. Він говорив приблизно так: (говорить з моторошним акцентом, розтягуючи слова) “На лііііівооо”. Пауза. “На прааавооо.” Я перепитував, “Що? Що? Що?”. А він також продовжував, “На лііівооо”…(імітує обертання керма) “Ооой, аааа…”.
К: Запізно.
АР: Пізно, проїхали. Але як би там не було, він все ж таки “протягнув” мене на заліку. Вдруге. Перший я провалив.
К: Ви це серйозно?
АР: Так. За надто акуратне водіння на зелене світло.
К: Але вони не могли провалити Вас за це?!
АР: Ну, мабуть, якщо Ви водите аж надто обережно, то не складете іспит.
К: Ну, якщо у вас немає з собою зброї, то ні.
АР: Точно.
К: Ну, Догма, звичайно ж, зараз йде у кінотеатрах, прем’єра “У пошуках галактики” відбудеться на Різдво, і як я вже казав, цей фільм досить веселий.
АР: Я думаю, … це був Генрі Ноулес?! Генрі Ноулес … і я сподіваюся, що процитую його точно “Це чудовий фільм, який колись був знятий”. Мені нічого додати.
К: Алан Рікман. Було дуже приємно зустрітись з Вами. Дякую, що прийшли.
