Міфологію еволюції панк-музики можна простежити, більш-менш, до однієї єдиної основи: CBGB. Відкритий у 1973 році в Іст-Віллідж у центрі Манхеттена, нічний клуб, який спочатку мав на меті звучати музику кантрі, блюґрас і блюз (розшифровка аббревіатури CBGB – country, bluegrass, blues (англ.), швидко став середовищем розвитку для таких гуртів, як The Ramones, Talking Heads і The Police, серед незліченної кількості інших.
Спадщина клубу, який закрився в 2006 році через суперечку про оренду, демонструється в новому фільмі, де Алан Рікман грає збентеженого власника Гіллі Крістала. Це дещо незвично для тих, хто більше звик бачити 67-річного Рікмана у ролі зловісного Северуса Снейпа в «Гаррі Поттері» або судді Терпіна в «Суїні Тодді». Фільм також дав йому можливість возз’єднатися з колегою, випускником Гоґвортсу, Рупертом Ґрінтом, який зіграв учасника панк-гурту The Dead Boys, разом із Джастіном Бартою та Бронсоном Адамсом. До них приєднується цілий ряд видатних облич, у тому числі Малін Акерман у ролі Деббі Гаррі, Тейлор Хокінс у ролі Іггі Попа, Джонні Галекі у ролі Террі Орка та Ешлі Грін у ролі доньки Гіллі Лізи.
HuffPost Entertainment поговорив трохи по телефону з Рікманом і Ґрінтом, які були відвертими щодо того, що вони нічого не знали про CBGB, але були дуже раді знову зустрітися на майданчику. Крім того, Ґрінт розповідає про свою панк-фазу, а Рікман пояснює, що для нього означав Геловін.
Що ти робиш сьогодні?
Рікман: Я в Нью-Йорку. Я просто тут на три-чотири дні для «CBGB» у Нью-Йорку, а потім повертаюся до роботи в Англії.
Ґрінт: Я репетирую виставу, яка почнеться [в Лондоні] за пару тижнів. Так, ось і все.
Вам подобається робота в театрі? Ви більше любитель театру чи кіно?
Ґрінт: Я не знаю, справді. Це мій перший театральний досвід, і він дуже різний. Я хотів просто спробувати; це те, що я завжди хотів зробити. Сама думка про це лякає мене. Я якось відкладав це протягом тривалого часу, і я просто подумав, що зараз підходящий час це зробити. І це чудова п’єса і справді чудовий акторський склад із чудовим режисером, і це просто, так, мені це подобається.
Чи були ви знайомі зі спадщиною CBGB як середовищем розвитку для панк-рок сцени до того, як зіграли у фільмі?
Рікман: Я взагалі не був знайомий з CBGB. Я про нього не знав і не знав його історії. Я навіть не чув ці чотири літери разом, тому що на той час я багато був в Англії як студент драматичного мистецтва та мистецтва, тому все це було для мене новим відкриттям. Очевидно, я знав про деякі гурти, але не те, що всі вони починали в клубі на Бауері.
Ґрінт: Насправді я не дуже багато про це знав. Очевидно, я чув про назву та логотип, бачив їх на футболках і тому подібному, але я не знав, наскільки це допомогло мені відкрити деякі з моїх улюблених груп. Я люблю Talking Heads, і весь панк був чимось, що мені справді подобалося. Отже, так, це було справжнє відкриття. А також Dead Boys, я не був з ними знайомий, і слухати та дивитися їх на YouTube було неймовірно. У них просто було стільки енергії, і вони були просто огидними. Це було неймовірно.
Ви виросли на музиці, зображеній у фільмі?
Рікман: Очевидно, я знав про величезне зростання The Police в Англії, і, будучи студентом мистецтва, я був великим фанатом Talking Heads. А потім Блонді, але я тоді не був фанатом жорсткого панк-року. Але, звісно, я також був під впливом The Beatles і The Stones, вони були наче як самотня зірка, і з них пішло все інше. І [Боб] Ділан, дуже сильно. … Англія 60-х і 70-х років була всім, про що розповідала історія; це було феноменально захоплююче, музично. Багато хто сформувався на цьому всьому.
Ґрінт: Це була вся ця епоха, яка мені подобалася. Звичайно, мені подобаються The Sex Pistols і The Clash, Blondie також і The Ramones. На цій сцені виступали дивовижні люди. … Не так давно я пройшов через фазу справжнього панку, і так, мабуть, це було причиною, чому я вирішив це зробити, тому що я дуже люблю це.
Ви колись одягалися подібно до персонажа, якого граєте?
Грінт: [Сміється] Ні, ні в якому разі. Нашийник став для мене новим досвідом.
Не знаючи багато про міфологію CBGB, як ви дізналися про своїх героїв?
Рікман: Те, що мені дуже сподобалося і що зробило цікавим грати, так це те, що він став прямим контрастом зі світом клубу та його історією. Тому що був дуже тихий, стриманий чоловік, який створив клуб для кантрі-музики, і вона там ніколи не звучала. Згодом прийшов панк, і він став схожим на deus ex machina, я припускаю. Я дивився старі інтерв’ю та DVD. Я слухав, як він спілкувався зі своєю мамою, дочкою та журналістами, тому для мене було багато матеріалу.
Ґрінт: Так, насправді було не так багато чого. Є кілька відео, на яких він виступає наживо на CBGB, і кілька інтерв’ю, які я дивився. Так, і мати [гітариста Dead Boys, Чита Хрома] на знімальному майданчику — це зовсім інша річ. У мене був певний тиск, тому що він спостерігав за кожною сценою, а ти намагаєшся зобразити його і віддати йому належне, і це досить складно.
Отже, він був на знімальному майданчику весь час?
Ґрінт: Так, у нього є камео. Він грає таксиста. Він був милий. Він був таким хорошим хлопцем. Я був трохи здивований, що він досі живий.
Чи давав він вам якісь нотатки під час зйомок?
Ґрінт: Не так багато приміток. Це було просто спостерігати за ним і бути поруч з ним, слухати його історії і просто слухати, справді, начебто поглинати багато з цього. І він був таким хорошим хлопцем, і ми добре провели час.
Цей фільм був вашим першим випадком оголення на камеру?
Ґрінт: Так, мабуть, так.
Вам було комфортно з цим? Як це сталося?
Ґрінт: Дивно, так. Насправді це не здавалося таким значущим. Це просто якось сталося. Я насправді не думав про це, коли готувався до цього, і так, це просто сталося. У мене була якась шкарпетка, штуковина. Я не хочу вдаватися в подробиці. І так, це була лише одна з тих речей. У фільмі цього було досить багато. Особливо від Джастіна [Барти]. … У фільмі досить багато дуп.
У цій ролі треба було спробувати американський акцент. Чи є якийсь акцент, який би вам було страшно використовувати на камеру?
Рікман: Я думаю, кожен англійський актор нервує через ньюкаслський акцент. Це справді важко.
Ґрінт: Досить весело просто намагатися над цим попрацювати і зробити це правильно. Мені подобається такий виклик. Пару років тому я знімався у фільмі, у якому потрібно було зробити ліверпульський акцент. Не знаю, чи знайомий вам цей звук, але це було досить важко. Це досить жорсткий звук. Але мені подобаються такі речі.
Коли ви почали досліджувати роль і потрапили в The Dead Boys та їхню історію, чи помітили, що вам подобається їхня музика? Що ви думаєте про групу, яку зображували?
Ґрінт: Я їх дуже люблю. Я прослухав усі їхні пісні повністю. Їх пісні досить важко грати, нелегко слухати. Але все ж мені сподобалося. Я завжди дуже хотів бути в групі, тож це була можливість відчути це. Вийти на сцену, щоб там був весь натовп і музика.
Музика є тим, чим ви б колись займалися?
Ґрінт: Не знаю, мабуть ні. Я намагався цим скористатися, але просто знаю, що цього ніколи не станеться.
Алан, ти часто граєш домінуючі ролі, дуже впливових людей. Що ви думали про персонажа, який був набагато більш розкутим? Чи цікаво перемикати передачі і грати такого персонажа?
Рікман: Гадаю, з моєї точки зору, я грав стільки ж таких, скільки й інших. Просто деякі отримують більше розголосу або заробляють більше грошей у прокаті чи щось подібне. Я дуже щасливий бути полковником Брендоном у фільмі «Розум і почуття», оскільки я є будь-яким із тих могутніх персонажів. Це лише частина роботи актора, і ви просто змінюєте кольори, які дістаєте з шафи.
Як було возз’єднатися? Чи бачилися ви після прес-конференції для восьмого фільму про Гаррі Поттера?
Рікман: Ні, тому що я думаю, що ми обоє були дуже зайняті іншими справами. Але було чудово бачити його на знімальному майданчику, і було чудово спостерігати за ними всіма трьома. Я бачив Емму [Вотсон] того вечора в Лондоні в ресторані, і я бачив Деніела [Редкліффа] нещодавно в Лондоні, тому що він грав виставу. Чудово спостерігати, як вони троє рухаються вперед у решту свого життя, будучи працюючими акторами, а не захопленими одним образом.
Ґрінт: Не зовсім, ні, насправді. … Я люблю Алана. Він завжди був одним із моїх улюбленців. Але так, було досить дивно бачити його в абсолютно новому середовищі, тому що — я намагаюся пригадати — я не думаю, що я коли-небудь бачив його поза перукою та мантією.
З ким із партнерів по «Поттеру» ви б найбільше хотіли возз’єднатися?
Ґрінт: Їх дуже багато. Всі вони. Мені вже сподобалося з ними працювати. Мені подобається Майкл Гембон. Він такий крутий; просто чудовий хлопець. Я також працював з Джулі Волтерс раніше. Я люблю її, вона чудова.
Тепер щось веселіше. Настав жовтень. Який твій улюблений костюм на Геловін ти коли-небудь носив?
Рікман: [Сміється] Справа в тому, що для мене Геловін означає — тому що в Англії все зовсім по-іншому — у нас було щось під назвою «Ніч багаття» [Bonfire night], і у нас були феєрверки. Це зникло, і я знаю, що Геловін зайняв верх. Для мене в дитинстві Геловін був таким: сім’я наповнювала миску водою, і яблуко стрибало в ній, і ви діставали яблука з миски з водою. Для мене це просто мокра сорочка.
Ґрінт: Мені сподобався Геловін. Коли я був дитиною, це ніколи не було чимось надзвичайним. Ми ніколи цього не робили. Але насправді я мав гарний костюм не так давно. Останній я одягнув як консервну банку Play-Doh, яку я зробив. Ви знаєте Play-Doh?
Звичайно.
Ґрінт: Ну, буквально, я справді це зробив. Це була жовта урна. Я вирізав дно й просто одягнув жовту урну з логотипом Play-Doh. З жовтим капелюхом. Це не дуже практично.
У вас є улюблені цукерки на Геловін?
Рікман: Я навіть не знаю, що це означає. Слово «шоколад» було б перебільшенням.
Ґрінт: улюблена цукерка на Геловін? Я насправді не знаю. У дитинстві я ніколи не ходив по цукерки, тому що ми жили в багатоквартирних будинках, у яких були лише люди похилого віку, які просто боялися відкрити двері. Але так, цукерки, це велика річ. Я пробував це. Це дуже здорово.
“CBGB” зараз випущено в обмеженому випуску.
