Визнаний британський актор Алан Рікман увірвався на сцену в ролі лиходія Ганса Грубера у фільмі Міцний Горішок у 1988 році, і з того часу не зупиняється. У своєму новому фільмі “Син нобелівського лауреата” (Nobel Son) універсальний актор грає блискучого, але егоїстичного вченого, який отримає Нобелівську премію в 2 мільйони доларів, після чого його син, який живе окремо, викрадений, з вимогою викупу в ті самі 2 мільйони доларів.
Алан Рікман поговорив (грудень 2008) з Buzzine про фільм, а також про внутрішню кухню його наступного фільму-“Аліса в країні див”.
Інтерв’ю Izumi Hasegawa.
———————————————————————————————————————————–
Izumi Hasegawa: Ви набагато приємніші у житті.
АР: Він милий у фільмі [Nobel Son].
IH: Порівняно з ким?
АР: Ймовірно, з більшістю інших людей.
IH: Вам сподобалося грати егоцентричну людину?
АР: Ну, завжди приємно вирватися з тієї області, де зазвичай поводишся ввічливіше і скромніше. Отже, так.
IH: Ви ходили задерши ніс?
АР: [Сміється] Ні, на даному етапі життя, гадаю, я розрізняю, де закінчується гра і починається життя. Є гранична точка – коли тобі кажуть «Знято!».
IH: Що привабило вас у сценарії?
АР: Що мені подобається в роботі Ренді [Міллер] та Джоді [Savin], те, що на неї не можна навісити ярлики. Так що ви робите відкриття під час зйомок. Це кумедно. Так, це щось на зразок хто що зробив, коли і як, і включає класичні елементи трилера, але це все. Це непогано. Це вибиває ґрунт з-під ніг тих, хто упереджено ставиться, вам доводиться сісти і вислухати історію.
IH: Це вдруге чи втретє, як ви працюєте з ними?
АР: Вдруге. Ці два фільми [Nobel Son and Bottle Shock].
IH: Цей фільм [Nobel Son] був другим?
АР: Ні, навпаки. Цей [Nobel Son] ми зняли раніше.
IH: Як вам знову працювалося з Біллом Пулманом?
АР: Взагалі, в цьому фільмі ми не так багато працювали разом. Я намагаюсь згадати. Дуже мало. Я великий шанувальник Білла і як театрального, і як кіноактора, тому було приємно знати, що він бере участь у фільмі. Звичайно у Bottle Shock ми працювали у тіснішій співпраці, так що, я сподіваюся, ми тепер друзі.
IH: Це ваш перший жарт із пердінням? [мова йде про те, як персонаж Алана Рікмана у фільмі Nobel Son Ілай Майклсон пердить у машині]
АР: Думаю, це буде першим. [Сміється]
IH: І як це було?
АР: Ну, він же містер Основні Інстинкти, чи не так? Я їм. Я знімаю штани. Я розслабляюсь. Я людина. [про персонажа з Nobel Son Ілая Майклсона]
IH: Він наприкінці знову стає яким був?
АР: Точно. Він може і перетворився на попіл, але Фенікс відродиться з попелу.
IH: Ви так вважаєте?
АР: Так, тому що такі люди можуть відчувати труднощі, але не можуть бути переможені.
IH: І те, що сталося, його нічому не навчить?
АР: Він нічого не навчиться. [Сміється] Він нічого не вчиться, бо все знає.
IH: Ви вивчали хімію?
АР: Це було б марною тратою часу, тому що, пам’ятаю, у школі я отримав лише 4% з фізики. Я дуже далекий від науки.
IH: Чи важко було запам’ятовувати технічні терміни?
АР: Ні, тому що в інших ролях мені часто доводилося запам’ятовувати щось, чого я не розумів. Принаймні мені не доводилося демонструвати поглиблені знання, експериментувати, чи робити ще щось таке.
IH: Ви знали когось із академії, хто б надихав вас?
АР: Особливо нікого. Це був портрет батька Ренді, якого я не знав.
IH: Що скажете про те, що ви грали чоловіка Мері Стінберген і поводилися огидно в сценах з Тедом [Денсоном] пізніше?
АР: Насправді питання не в тому, що Тед був там, а в тому, що вам треба зрозуміти, якого біса вона все ще з цією людиною. Повинна бути якась причина того, що вони разом. Дякую Богові за сцену на задньому сидінні автомобіля. Я вважаю, якщо добре подумати, є якесь знання, прихильність, якесь почуття минулого… Думаю, як у багатьох шлюбах люди чіпляються за пам’ять, може бути занадто довго [сміється], поки реальність роз’їдає тіло і ви втрачаєте силу зробити вибір чи ще щось. Я думаю, треба бути вдячним, коли з’являється можливість працювати з такою актрисою, як Мері, бо тоді не потрібно грати, ти просто слухаєш та відповідаєш. Не робиш суджень про героїв. Просто граєш ситуацію, в якій перебуваєш.
IH: Як працювалося з Рендаллом?
АР: Він нагадує сили природи. Таке враження, що йому не потрібно спати. Він може знімати весь день, піти додому та редагувати всю ніч та знову з’явитися вранці. Він завжди готовий вислухати речення акторів. Він знає, чого хоче і знає, що йому подобається, але є місце і імпровізації.
IH: Прототипом для Nobel son став його батько?
АР: Про це вам краще спитати у нього, тому що я не зустрічав його батька, але очевидно він був не простою людиною.
IH: Ви шукаєте у сценаріях того самого, що й у минулі роки?
АР: Я шукаю старших персонажів [Сміється] Насправді я ніколи не шукаю чогось певного. Я шукаю те, що здивує мене і торкнеться інстинктів більше, ніж будь-що заплановане. Ухвалення рішення до прочитання обмежує свободу. Я волію перевернути першу сторінку та почати відчувати персонаж. Думаю, це те, що є актор. Це набір інстинктів, які намагаєшся натренувати і сподіваєшся, що тренування хоч трохи впорядкує їх, щоб ти міг приймати рішення, але зрештою, ви залежите від своїх інстинктів та уяви, і це те, що неможливо пояснити.
IH: Як до вас потрапляють сценарії? Ви хочете читати все?
АР: Так. Впевнений у всіх це відбувається по-різному. Є багато незалежних фільмів, які намагаються знайти фінансування. Є величезна купа сценаріїв. Я не говорю про себе перед акторами. Іноді не можеш думати, тому що дуже багато того, що треба прочитати, і для цього і існують агенти та менеджери, щоб трохи полегшити життя, але це може спричинити кризу. Десь там є Nobel Son – добре написаний сценарій, який бореться за те, щоб бути прочитаним кимось, хто допоможе зняти по ньому фільм. Тому я кажу, що маю знати про все. Іноді можна все зрозуміти за синопсисом. Не все звичайно, але можна зрозуміти звідки автори і в чому полягає їхня історія, чи це на що комусь варто звернути увагу.
IH: Ви вже розпочали роботу над Алісою в країні див?
АР: Так. Я був тут учора, бо робота йде в сусідній звуковій студії.
IH: Там тепліше?
АР: Так, хоча не дуже.
IH: Ви озвучуєте персонаж?
АР: Я голос, але мене знімали, тому що у гусениці буде моє обличчя. Я думаю це вперше, коли змішані три жанри-жива дія, анімація та нерухоме зображення. Я думаю, я беру участь в анімаційній частині, і вчора я бачив Гелена [Бонем Картер] і Кріспін Гловер. Вони беруть участь одразу у двох частинах, бо Гелена грає в костюмі та гримі, але її голову зроблять утричі більше поверх костюма.
IH: Ми читали книгу та бачили диснеївський фільм. Чим відрізняється Бартонівська гусениця?
АР: Я поки не знаю, тому що не знаю, як вона виглядатиме, я тільки записав чорнову версію тексту, потім вони закінчать анімацію, і я все перероблю.
IH: Ви працюєте з Мією [Міа Васіковська]?
АР: Вони знімають її і Гелену, хоча Гелена перестала зніматися вчора. Я насправді не знаю, що вони роблять, якщо чесно. Я був тут лише вчора. Думаю, вони мають бути все засліплені зеленим кольором. Це має бути весь день оточеним цим зеленим кольором, але костюми, які я бачив, просто прекрасні. Я гадаю, візуально це буде геніально.
IH: За нинішніх економічних обставин, чи буде менше незалежного кіно? [Інтерв’ю записувалося в 2008 році під час економічної кризи]
АР: Цього я не можу сказати. Думаю що найменше постраждає кіно та компанії, які доставляють піцу [Сміється]. Адже всі можуть дозволити собі взяти напрокат фільм та поїсти піцу. Може їх стане більше, тому що бюджети будуть меншими і їх можна зняти швидше.
IH: Ви живете тут постійно [у Голівуді]?
АР: У Великій Британії.
IH: Виходячи з економії, які різдвяні подарунки ви даруватимете цього року?
АР: [Сміється] Якими б вони не були, вони спізняться, бо я буду в Штатах на різдво. Тим, хто в Англії, я помахаю рукою.
IH: Що ви думаєте про майбутнє англійської кіноіндустрії?
АР: Воно залежить від майбутнього американської кіноіндустрії. Я думаю, ми як 51 штат у всіх сенсах. Я думаю, ми можемо здійснювати незалежні проекти як Atonement, але їх неможливо здійснити без американських грошей та підтримки. Все взаємопов’язане, але кіноіндустрія – це пряме відображення суспільства, в якому ти живеш. Питання, які історії люди хочуть почути. Наскільки ви звертаєте увагу на ці бажання, чи наскільки кіно стає чимось, що йде, поки ви їсте попкорн і втрачаєте пару годин часу, який вам ніколи не повернути? Ви можете зробити це цікаво, або необдумано, я думаю, це залежить від того, куди йде світ і для чого, на його думку, призначене кіно. Удачі Обамі, ось що скажу.
IH: Ви так само часто берете участь у театральних проектах?
АР: Так, я тільки поставив п’єсу в Лондоні, Donmar Warehouse, і це було так – Майкл Ґрандадж запитав: “Не хотів би ти поставити цю п’єсу?”, а я прочитав п’єсу і сказав, “Та хотів би і я вільний вісім тижнів ”. Якщо можливо швидко зробити щось у театрі, я це роблю і робитиму.
IH: Є плани зняти фільми за п’єсами, які ви ставили?
АР: Не останні дві, ні, але мене приваблює ідея зняти фільм, який якось пов’язує британську та американську кіноіндустрії The House in Paris, за прекрасною книгою Елізабет Боуен. Якщо пощастить, ми знімемо його цього року.
IH: Ви гратимете в ньому?
АР: Ні, я буду режисером.
IH: Ви більше берете участь у PR-кампаніях малобюджетних фільмів?
АР: Я не знаю, як відповісти більш розгорнуто, але я вважаю публічні появи є частиною життєвого циклу фільму, і це треба приймати. Людей треба переконати піти та подивитися його, і якщо тобі подобається проект, як це буває у мене, то ти робиш це з радістю. Фільмам із великим бюджетом така підтримка потрібна рідше.
IH: Люди вже знають про Гаррі Поттера.
АР: Саме так. Напевно, ви вже знаєте, що я не люблю говорити про це, тому що те, що я частина цього – це складна історія, і я не люблю видавати подробиці дітям, які ще не дійшли до цього.
IH: Що ви думаєте про те, що останній фільм вирішено зняти у двох частинах?
АР: Ну, оскільки їм на знімальному майданчику одночасно я і Ральф Файнс, це означає, що я не почну зніматися до кінця наступного року, і отже, у мене буде час наступного року, і це буде дуже довго. Я вчора розмовляв із Геленою. Думаю, вона почне зніматися у червні і працюватиме досить довго. Ну, це ж великий фініш, чи не так? Це так точно. Ви можете відчути це за масштабністю. Спостерігаючи за Деніелом [Редкліффом], я не бачив його, але я бачив трейлер про нього на Inside the Actor’s Studio і ви думаєте, “Зачекайте-йому ж 12! А. Може й ні.”
IH: Ви колись знімалися у фільмі лише через гроші?
АР: Ні. Це не означає, що я не знімався у лайнових фільмах, але це не завжди можна проконтролювати. Я не знатиму, як розкрити рота, якщо я не буду впевнений, що є сенс бути тут. Маю на увазі, що ви звичайно ж можете підкинути мені щось на CD і сказати: «Ти повинен зробити це за гроші», але ні. Я просто не знаю, як це робити.
IH: Участь у «Догмі» – такий випадок?
АР: За гроші? Ви жартуєте. Це було з любові до Кевіна Сміта.
IH: Дякую.
АР: Вдало зігрітися.
