Article in English
Режисура: Ліндсі Андерсон
Театр: Riverside Studios, Лондон
У 1992 році Алан Рікман, уже знана театральна і кінозірка, повернувся до шекспірівського репертуару, зігравши головну роль у постановці «Гамлета» на сцені Riverside Studios. Цей варіант «Гамлета» був далекий від академічної канонічності — натомість він вирізнявся інтелектуальною глибиною, емоційною насиченістю й тонкою сучасною чутливістю.
Гамлет Рікмана — філософ, а не воїн
Рікман створив образ не просто меланхолійного принца, а рефлексивного, іноді іронічного мислителя, чия інтелектуальна вага часто пригнічувала його ж волю до дії. Його Гамлет — не юний герой у пориві помсти, а чоловік на порозі середнього віку, обтяжений досвідом, сумнівами й утомою. Це була глибоко людяна, емоційно вразлива і трагічна постать.
Стиль постановки
Постановка вирізнялась стриманою сценографією, що концентрувала увагу глядача на грі акторів і тексті. Особливу атмосферу створювали освітлення й музика, які підкреслювали психологізм сцен. Ліндсей Андерсон, відомий своєю увагою до глибини персонажів, у парі з харизматичним Рікманом створили інтимний і напружений простір драми, у якому глядач відчував себе майже свідком особистої трагедії.
Відгуки критиків
Критики того часу були розділені. Деякі хвалили Рікмана за інтелектуально тонкий, нестандартний підхід, порівнюючи його Гамлета з витвором сучасного психологічного театру. Інші вважали його надто стриманим, позбавленим «вогню юнацької одержимості».
Проте всі одностайно визнавали: Гамлет у виконанні Алана Рікмана — це подія, яка залишає слід, викликає роздуми й змушує переосмислити знайомий текст.
Цікаві факти:
- Для Рікмана це була першою появою у ролі Гамлета, хоча він раніше грав у шекспірівських п’єсах.
- Актор звертав увагу не лише на інтелект персонажа, але й на його глибоку емоційну самотність.
- Постановка викликала значний інтерес, оскільки відбувалась у період, коли Рікман уже здобув міжнародну славу після фільмів «Міцний горішок» і «Робін Гуд».
Значення постановки
«Гамлет» 1992 року став однією з найважливіших театральних робіт Рікмана. Вона закріпила його статус не лише як харизматичного кінозлодія, а як глибокого й універсального актора театру, здатного працювати з найвибагливішим драматургічним матеріалом.
