27 червня 2011
Автор: Аріанна Фінос – TrovaCinema
«Я борюся з Гаррі Поттером, але діти мене люблять»
Як кіноактор, Алан Рікман відомий переважно своїми ролями лиходіїв, зокрема зловісного професора Снейпа в Гоґвортсі.
ЛОНДОН – Алан Рікман такий вже і є – справжній лиходій. Дорослі пам’ятають цього англійського актора і режисера за ролями кримінальних злочинців кінця 80-х: терориста-психопата Ганса Ґрубера в Міцному горішку, комічного шерифа Ноттінгемського в Робін Гуді: Принці злодіїв. Але для дітей (та й багатьох дорослих) у всьому світі Алан Рікман – це Северус Снейп: чорне каре, пронизливий погляд, темний плащ, учитель зіллєваріння у школі магії Гаррі Поттера.
Якщо Темного Лорда Волдеморта (Рейф Файнз) читачі та глядачі сприймають як абсолютне зло, то Снейп – улюблений персонаж: книга за книгою цей майстер зіллєваріння мучив Гаррі Поттера, але водночас не раз рятував його від небезпеки. Всі сюжетні повороти, пов’язані з Северусом Снейпом, досягнуть кульмінації у Гаррі Поттері і Смертельних реліквіях: Частина II, фінальному фільмі франшизи, який вийде у кінотеатрах 13 липня.
«Дж. К. Ролінґ ретельно та глибоко розкрила особистість Снейпа – загадкового й інтригуючого, як Мона Ліза. Саме тому діти його обожнюють: попри суворий вигляд, вони відчувають у ньому щось таємниче, що запалює їхню уяву», – каже Алан Сідні Патрік Рікман, 65 років, промовисто жестикулюючи, сидячи в лаунжі готелю Mandarin у Лондоні.
Рікман чекав до виходу останнього фільму, щоб дати інтерв’ю.
«Я занадто поважаю юних читачів, щоб псувати їм несподівані сюжетні повороти. Навіть зараз, коли все вже написано, є діти, які тільки на півдорозі крізь сагу або бачили лише перші фільми, бо останні для них ще занадто страшні.»
Ви знали таємниці Снейпа з самого початку?
«Коли я отримав цю роль, я зателефонував пані Ролінґ, тому що мені потрібен був якийсь орієнтир. Ми довго розмовляли. Це залишилося таємницею.»
Які у вас спогади про десять років у ролі Снейпа?
«Початок був захопливим. Я ретельно продумував кожну деталь – як психологічну, так і практичну – образу персонажа: зачіску, довжину мантії, грим. Потім усе увійшло у дивну рутину. Щороку я подорожував, ставив театральні вистави, розповідав інші історії, а потім, на сім тижнів, знову надягав чорні контактні лінзи, зустрічаючи старого друга – і частину самого себе.»
Фільм за фільмом, Деніел Редкліфф та інші юні актори подорослішали…
«Кілька місяців тому я ходив на Бродвейську виставу Як досягти успіху в бізнесі, майже нічого не роблячи, де грав Деніел. Поки він співав і танцював, я думав про того 11-річного хлопчика, який колись широко розплющеними очима дивився на мене з-за своїх окулярів на знімальному майданчику [першого фільму]. Тепер Деніел – справжній артист і сильний молодий чоловік. До речі, він навіть познайомив мене зі своєю дівчиною.»
Ви маєте талант грати лиходіїв.
«Громадськість судить персонажів: Ґрубер — поганий, полковник Брендон у Розум і почуття — хороший. Але не я. Для мене вони – просто люди, і я граю їх відповідно до їхніх перспектив. Міцний горішок був моїм першим фільмом. Блискучий сценарій, який згодом багато разів копіювали. І сцени екшену тоді не були цифровими: мені довелося падати з висоти дванадцяти метрів – я міг загинути. Режисер переконав мене, що мене треба кинути.»
Що ви робитимете тепер, коли звільнилися від зобов’язань у Гаррі Поттері?
«Я працюю з братами Коенами над ремейком Гамбіт. А потім, після Зимового гостя, хочу зняти новий фільм: історію про взаємини Людовіка XIV і жінки, яка спроєктувала сади у Версалі. Я зіграю короля.»
Ви виголосили чудову промову у школі Latymer, де навчалися. Закликали учнів мріяти про те, щоб стати Нельсоном Манделою, а не Рупертом Мердоком.
«Я походжу з робітничої родини, і стипендія до Latymer змінила моє життя. Я нагадав учням, що мати вибір – це привілей. Навів приклад Рейчел Коррі, пацифістки, яку вбили ізраїльські танки. Я також переніс її історію на театральну сцену.»
Що ви думаєте про позицію уряду Девіда Кемерона щодо заборони використання дітей у рекламі?
«Британці знають, як виховувати своїх дітей, без допомоги уряду. Романи Гаррі Поттер корисніші за будь-який закон: вони заохочують дітей до читання, навчають їх, наприклад, що в житті доводиться робити моральний і політичний вибір, ставлячи спільне благо вище за особистий егоїзм.»
Ви вже давно підтримуєте Лейбористську партію.
«Це не таємниця. Я не люблю, коли уряд втручається у вільне формування думок.»
