У фільмі «CBGB» ми бачимо Алана Рікмана в образі Гіллі Крістала, засновника легендарного панк-бару, який відіграв вирішальну роль у розкручуванні таких гуртів, як «The Ramones», «Blondie» та «Talking Heads». У цьому фільмі бере участь і Руперт Ґрінт (у ролі члена однієї з найвідоміших широкої аудиторії панк-групи «Dead Boys»), що є ще одним доказом повсюдного проникнення «Гаррі Поттера» у всі сфери кіноіндустрії.
Ми обговорили з Рікманом його ставлення до музики панк-рок (досить віддалене), чи часто підтримує стосунки з колишніми колегами по «Гаррі Поттеру» (досить часто), і що саме потрібно для зйомок продовження картини «У пошуках галактики».
Що відіграло вирішальну роль у вашому рішенні відіграти роль Гіллі Крістала?
Мене просто зацікавив сам факт, що він заснував клуб з метою просування музики кантрі (прим. акронім CBGB означає «кантрі, блюграс і блюз»), але в результаті там грали що завгодно, крім цих стилів. Настала ера панк-року, і Крістал був досить відкритим для нових віянь і в певному розумінні слова «щедрою» людиною, яка готова вислухати і зрозуміти точку зору нового покоління. Він став свого роду «хрещеним батьком» цих юних дикунів.
Як ви працювали над роллю?
Я переглянув безліч як офіційних, так і приватних відеозаписів. Я годинами спостерігав, як він ходив, розмовляв, зрештою просто жив. (прим.: справжній Гіллі Крістал помер у 2007 році)
Вам вдалося побувати в CBGB?
На жаль, ні. Тільки в його новому втіленні як бутік Джона Варватоса.
Ви шанувальник панк-року?
Не зовсім. Часи моєї навчання в Академії драматичного мистецтва припали на Лондон кінця 70-х років. І коли згадувався панк-рок, я й не думав, що під цю ухвалу потрапляє і музика Девіда Бірна чи «The Police». Тепер я це знаю. Скажімо так, що мені ближче цей напрямок, ніж The Dead Boys або Television.
То кого Ви віддаєте перевагу з груп панк-року?
Найімовірніше «Talking Heads».
Вам довелося прослухати велику кількість записів The Dead Boys, продюсером якої був Гіллі Кристал. Ваше враження про цей гурт?
Мені справді сподобалася їхня музика на «живих концертах». Думаю, що для того, щоб зрозуміти їхню творчість, треба було б почути їх там, у клубі, у компанії решти 150 глядачів. Це не та музика, якою ви можете насолодитися наодинці, зручно розташувавшись у кріслі.
У чому полягала вам основна проблема зйомок?
Чесно кажучи, у нестерпній спеці. У Савані влітку температура вдень піднімається до 32-37 градусів, а Гіллі Крістал, як на зло, завжди носив фланелеві сорочки.
У цьому фільмі вам навіть доводиться виконати одну невелику пісню… Якщо не помиляюся, це вперше, коли ви співаєте з часів «Суїні Тодда». Чи є Вас у програмі та інші пісенні номери?
Сумніваюся, що ви побачите моє ім’я на афішах Лас Вегаса… Але… Хто знає?
У цьому фільмі знявся й Руперт Ґрінт. Більше того, у певний момент ми навіть бачимо його голяка! Ви думаєте, що акторам Гаррі Поттера складно зніматися в інших фільмах?
Все залежить від того, як готові до цього глядачі. Усі троє (прим: Ґрінт, Деніел Редкліфф та Емма Вотсон) насправді дуже талановиті актори. Якщо глядачам вистачить здорового глузду, то вони дозволять їм збудувати подальшу кар’єру. Чому б і ні?
Ви самі стежите за їхніми роботами?
Я з нетерпінням чекаю виходу нового фільму Деніела, в якому він грає Аллена Гінзберга, але ось нового фільму Емми – як він там називається? “Елітне…” – я поки не бачив. Але ми підтримуємо зв’язок. Деніел завжди в пошуку чергової пригоди, а Емма має зараз закінчити Браунівський університет. Вони, справді, просто приголомшлива трійця.
В даний час ви працюєте над вашим другим режисерським проектом, фільмом «Версальський роман», в якому Ви також граєте ще й Людовіка XIV.
Ми вже закінчили зйомки та перейшли до монтажу. Я втік із монтажної студії, щоб приділити увагу презентації цього фільму.
Розкажіть про цей новий проект.
Він одночасно і серйозний, і комічний. Це історія життя ландшафтної архітекторки, яка отримала замовлення на проектування фонтану у Версалі. Її роль виконує Кейт Вінслет. Насправді це не історичний фільм, основний фокус тут спрямований на неї саму, на її життя та альтернативи вибору, деякі з яких кумедні, а деяких зовсім немає.
Що ви скажете про зміну тенденцій у кінематографі з часів зйомок вашого першого фільму «Зимовий гість» у 1997 році?
Думаю, що насамперед змінилися звички кіноглядачів. Набагато важче отримати фінансування на такий фільм, як «Версальський роман», тому що народ загалом воліє дивитися фільми вдома, по телевізору. Тож для всіх тих картин, що не належать до категорії бойовиків чи мультиків, ситуація дуже ускладнилася.
Ви надаєте перевагу зніматися у більших проектах, як «Гаррі Поттер» або в невеликих картинах?
Для мене розмір не має жодного значення. Питання в тому, що саме ви хочете розповісти, наскільки цікава та захоплююча сама по собі історія. Я не зважаю на бюджет. Мені зараз мимоволі спав на думку фільм «У пошуках галактики», де ми грали групу акторів другого ешелону, які опинилися в центрі ажіотажу, викликаного несподіваною популярністю. Це своєрідна метафора кіноіндустрії.
Вже багато років глядачі сподіваються на продовження фільму “У пошуках галактики”. Чи є якась надія на те, що це станеться?
Якщо це станеться, то продюсерам доведеться насамперед подбати про рулатори для всього складу! (сміється)
Бонус: Інтерв’ю з Рупертом Ґрінтом для Vulture та сценаристами й режисерами Джоді Севін і Ренді Міллером для SnitchSeeker
Відчували ви щось спільне між Роном і Снейпом у сцені, де Чіта вперше зустрічає Гіллі? Ви були дуже ввічливі й називали Алана Рікмана “сір”…
Руперт: Так, у мене були певні флешбеки. Я обожнюю Алана. Він один із моїх улюбленців, і він повністю перетворювався. Я був здивований, коли побачив його. Він був повністю у своїй ролі, як колись у ролі Снейпа, де він був досить лякаючим. У цій першій сцені це було дивно! Я згадував себе 11-річним, адже я виріс із ним у певному сенсі, і було круто побачити його в іншому світі, в новій атмосфері.
SnitchSeeker: Ви працювали з Аланом Рікманом у кількох фільмах до CBGB. Як ви вперше познайомилися?
Ренді Міллер: Перший фільм, у якому ми працювали разом, називався Nobel Son. Він розповідав про лауреата Нобелівської премії з хімії, частково базованого на моєму батькові — він був у команді, яка отримала Нобелівську премію. Ми прагнули залучити Алана так, як це роблять із будь-яким актором. Я пам’ятаю довгий шлях через різних агентів, які передавали нас далі. Урешті-решт ми дісталися до нього.
Джоді Севін: Усі казали: “Ні, він ніколи цього не зробить. Забудьте, рухайтеся далі.”
Ренді: Зрештою, ми дісталися до одного агента в Лондоні, і він подзвонив нам із підтвердженням. Так ми стали друзями з [Аланом]. Спершу професійними, а потім і звичайними друзями. Потім ми зробили разом Bottle shock і переконали його взяти участь. Він грав англійського знавця вин. А CBGB ми знімали через кілька років після Bottle shock. Ми попросили його подивитися сценарій. Це зайняло трохи часу, але він сказав, що йому сподобалося. Джоді повернулася до Нью-Йорка, щоб доопрацювати сценарій разом із ним.
Джоді: Ми провели три дні, детально розбираючи все, щоб переконатися, що маємо спільне розуміння кожного аспекту. І тоді він сказав: “Добре.”
SnitchSeeker: І ви написали всі три сценарії, за якими він працював із вами?
Ренді та Джоді: Ми писали їх разом.
SnitchSeeker: Чому йому так подобається працювати з вами двома?
Ренді: Думаю, це через взаємну повагу. Ми ніколи не підходимо до справи легковажно, а працюємо з повною віддачею. Це не про гроші, і він це цінує.
SnitchSeeker: Більшість хороших акторів це цінують.
Ренді: Коли ви проходите через агентів, представників та інше, ви знаходите справжнього актора, митця. Ось про що йдеться. Якщо хтось таким не є, то, ймовірно, ми не будемо працювати з ним.
Джоді: Вони, ймовірно, не хочуть зніматися у незалежних фільмах.
Ренді: Бо в таких фільмах не дуже багато грошей. Ви знімаєте стрічку іноді в несприятливих умовах чи локаціях. Ви робите все можливе, і він це повністю підтримує.
SnitchSeeker: Яка трудова етика Алана?
Джоді: Він перфекціоніст. Він хоче, щоб усе було точно. Він все вивчає дуже, дуже, дуже старанно. Він нічого не сприймає легковажно. Він взагалі ніколи не імпровізує. Він завжди надзвичайно підготовлений. Він дуже щедрий актор. Він завжди поруч з іншим актором.
Ренді: Він ніколи не залишає знімальний майданчик. Він із тих людей, які … часто ви чуєте історії про акторів, які, коли це не їх сцена, вони насправді не грають. [Алан] завжди поруч. Він завжди виступає з іншим актором. Він завжди на знімальному майданчику, навіть у жахливу спеку.
SnitchSeeker: Він там, щоб працювати.
Ренді: Так, він не повертається до свого трейлера. Він залишається.
Джоді: І він дуже надихає молодих акторів і нових акторів. Він чудовий, тому що він ікона у своїй галузі. Для багатьох акторів цього фільму це перша професійна робота. Він був таким добрим і підбадьорливим до них, і це так багато означало для них, що це підвищило їхні результати.
SnitchSeeker: І Алан, і Руперт Ґрінт зробили американський акцент у цьому фільмі.
Ренді: У нас був феноменальний тренер з діалекту на знімальному майданчику весь час для Алана і Руперта.
Джоді: Ну, для всіх.
Ренді: Навіть Малін Акерман, яка зіграла [Деббі Гаррі з] Блонді, мала дуже специфічний акцент. Ми намагалися створити чудове робоче середовище для всіх. Ось такі ми. Ми працюємо разом і, мабуть, постійно наступаємо один на одного, але в основному ми намагаємося створити майже як театральну компанію акторів, які дійсно хочуть працювати разом і підтримувати один одного. Це те, що ми намагаємося досягти.
